Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддів: Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кременецькому районі Тернопільської області на постанову господарського суду Тернопільської області від 27 червня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2009 року у справі №6/113-2516(14/83-1968) за позовом управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кременецькому районі Тернопільської області про стягнення коштів, -

У травні 2008 року управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області звернулося в суд з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кременецькому районі Тернопільської області, в якому просило визнати дії неправомірними щодо неприйняття до заліку сум витрат на виплату допомоги на поховання, зобов’язати відповідача вчинити дії по включенню в акт звірки витрати по допомозі на поховання ОСОБА_1 в сумі 247,42 грн., яка отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та стягнути з відповідача вказану суму.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач виплатив родичам померлої допомогу на поховання, яку відповідно до вимог ст. 24 та ч 2 от. 43

Справа № К-28778/09 Доповідач: Леонтович К.Г. Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещадного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) і Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку відповідач зобов’язаний відшкодувати вказані витрати. Відмову відповідача від підписання акту звірки позивач вважає неправомірною.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 27 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2009 року, заявлений позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 247,42 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кременецькому районі Тернопільської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також подану заяву колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області виплатило родині померлої ОСОБА_1, яка перебувала на обліку в УПФУ та отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, допомогу на поховання з сумою витрат на доставку 247,42 грн.. Зазначені обставини підтверджуються наданими позивачем доказами. Відділення виконавчої дирекції відмовляється від прийняття до заліку вищезазначеної суми та подальшого її відшкодування з підстав відсутності довідки медичної установи про наявність причинного зв’язку між смертю потерпілого з раніше одержаним ним каліцтвом.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи частково позовні вимоги посилалися на ті обставини, що сумісною постановою Управління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року №5-4/3 (z0376-03) затверджено "Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" (далі-Порядку), який встановив механізм погодження та відшкодування вказаних витрат і даним Порядком не визначено прямого обов’язку органів Пенсійного Фонду України подавати Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документ, що повинен підтверджувати причинний зв’язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом.

З вказаною позицією судів першої та апеляційної інстанції не погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходячи з наступного.

Згідно обставин справи ОСОБА_1 з 1978 р. в управлінні Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві. У зв’язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 р., сім’ї померлої була виплачено допомогу на поховання в сумі 245,48 грн. Відповідач відмовився підписати акт звірки на відшкодування вказаних витрат та ввиплатити вказану суму з рах3ванням її доставки. Відповідачем не було прийнято до заліку суму витрат на виплату допомоги на поховання ОСОБА_1 з підстав відсутності причинного зв’язку між смертю потерпілої та нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.

Статтею 25 Основ законодавства про страхування визначено чіткий перелік видів соціальних послуг за загальнообов’язковим соціальним страхуванням, в тому числі, і допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

За змістом статей 8, 10, 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсійне забезпечення громадян, призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України з виплатою пенсій за рахунок його коштів.

Відповідно до ст.ст.23, 26 цього Закону одним з видів пенсій, що призначаються і виплачуються Пенсійним Фондом, є пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

Згідно з ч.4 ст.91 у разі смерті пенсіонера його сім’ї або особі, яка взяла на себе витрати по організації похорону, виплачується допомога на поховання в розмірі двохмісячої пенсії.

З набранням чинності з 1 квітня 2001 року Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) №1105 на підставі статей 21, 28 цього Закону обов’язок у разі настання страхового випадку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання чи пенсію у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також організація поховання померлого та відшкодування вартості пов’язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Частиною 8 ст.34 Закону №1105 встановлено, що в разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з Порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року №826 (826-2001-п) затверджений Порядок проведення витрат на поховання і п.2 визначено, що витрати на поховання проводяться в разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначений Кабінетом Міністрів України.

Спільною постановою Правління Пенсійного Фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року за №5-4/3 (z0376-03) було затверджено Порядок відшкодування Фондом соцстраху Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соцстраху Пенсійному Фонду України витрат, пов’язаних з виплатою відповідних пенсій, які призначені застрахованим особам та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із Законодавством про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов’язаних з виконанням ними трудових обов’язків. Відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) та інших нормативно-правових актів.

Згідно зі статтями 13, 14 Закону України №1105 "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у ст.14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Нещасний випадок –це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися в процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть. ОСОБА_1 після отримання трудового каліцтва померла через тривалий час. Отже, при виплатах спірних сум на поховання повинен існувати причинний зв’язок між нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням та смертю потерпілого, незалежно від строку настання таких наслідків, який в даному випадку повинен бути підтверджений медичним висновком.

Як видно з матеріалів справи, позивач ні під час складання акту щомісячної звірки і направлення його відповідачу, ні під час судового розгляду справи не надав доказів, які б підтверджували існування причинного зв’язку між смертю потерпілого та нещасним випадком на виробництві.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі нори колегія суддів приходить до висновків, що орган Пенсійного Фонду має право на відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків сум витрат на виплату допомоги на поховання лише в разу смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, або за наявності встановленого причинного зв’язку страхового випадку із смертю, що наступила.

Виходячи з наведеного суди першої та апеляційної інстанції прийшли до необґрунтованих висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене доводи касаційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кременецькому районі Тернопільської області спростовують доводи суду першої та апеляційної інстанції щодо стягнення витрат на поховання, а касаційна скарга підлягає задоволенню із скасуванням рішень судів першої та апеляційної інстанції та відмовою в задоволенні позову

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги відповідача дають підстави для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені незаконні і необґрунтовані рішення, постановлені з порушенням норм процесуального права, які підлягають скасуванню, враховуючи, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції має підстави для ухвалення по справі нового рішення та з урахуванням наведеного в заявленому позові необхідно відмовити за його безпідставністю

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кременецькому районі Тернопільської області задовольнити

Постанову господарського суду Тернопільської області від 27 червня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2009 року скасувати, ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кременецькому районі Тернопільської області про стягнення коштів відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .