Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді

Горбатюка С.А.

(доповідач)

Суддів

Весельської Т.Ф.

Мироненка О.В.

Мойсюка М.І.

Чумаченко Т.А.

провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення (далі –УПСЗН) Дзержинської міської ради про стягнення заборгованості з виплати щорічної допомоги на оздоровлення за касаційною скаргою УПСЗН Дзержинської міської ради на постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 16 жовтня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2009 року,

У серпні 2008 року ОСОБА_1 в Дзержинському міському суді Донецької області пред’явив позов до УПСЗН Дзержинської міської ради про стягнення заборгованості з виплати щорічної допомоги на оздоровлення.

Вимоги обґрунтовував тим, що він є інвалідом 3-ої групи.

Відповідно до статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі –Закон № 796) має право на виплату йому щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати періодично підвищувався, але відповідач при виплаті допомоги ці обставини не брав до уваги та за 2008 рік виплатив йому щорічну допомогу в розмірі, встановлену постановою Кабінету Міністрів України, який є меншим розміру, визначеного Законом № 796 (796-12) .

Вважає, що такий розмір щорічної допомоги визначено помилково без урахування положень статті 48 Закону № 796.

Просив визнати дії УПСЗН Дзержинської міської ради неправомірними та стягнути з нього заборгованість з виплати щомісячної допомоги на оздоровлення в сумі 1970 грн.

Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 16 жовтня 2009 року, залишеною без зміни ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2009 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії УПСЗН Дзержинської міської ради по відмові ОСОБА_1 у виплаті недоотриманих сум компенсації на оздоровлення за 2008 рік, виходячи з розмірів встановлених статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи".

Стягнуто з УПСЗН Дзержинської міської ради на користь ОСОБА_1 1970 грн. за рахунок коштів Державного бюджету.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції УПСЗН Дзержинської міської ради подано касаційну скаргу, в якій зазначено, що оскаржувані рішення у справі прийняті з порушенням норм матеріального права, просить їх скасувати та ухвалити у справі нове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 визнано інвалідом 3-ої групи. У 2008 році йому було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 90 грн.

Відповідно до статті 48 Закону № 796 інвалідам 3-ої групи передбачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Положеннями Закону № 796 (796-12) України визначено основні засади щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, оскільки, відповідно до частини першої статті 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Законом № 796 (796-12) Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема, допомоги на оздоровлення. Навпаки, у частині першій статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, а встановлений ще в 1996 році Кабінетом Міністрів України розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався, а тому, не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки в наступному будь-яких рішень із цих питань Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України не приймалось, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону № 796 та положення інших законів щодо встановлення розміру мінімальної заробітної плати на кожен рік.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, і тому, враховуючи частину третю статті 22 Конституції України, звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України № 796 (796-12) , є безпідставним.

Крім того, суди попередніх інстанцій правильно послалися на наявність рішення Конституційного суду від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) (справа про соціальні гарантії громадян), оскільки цим рішеннями визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , зокрема, щодо внесення змін до абзаців 2-7 частини четвертої статті 48 Закону № 796 щодо виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Рішення Конституційного Суду України підлягають безумовному виконанню і мають правове значення для правильного вирішення даного спору.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про неправомірність дій УПСЗН Дзержинської міської ради щодо фактичних виплат ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення .

Судові рішення є законними і обґрунтованими.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів та встановлених обставин справи.

За правилами частини першої статті 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без зміни.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230, Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради залишити без задоволення, а постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 16 жовтня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради про стягнення заборгованості з виплати щорічної допомоги на оздоровлення –без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 235- 242 Кодексу адміністративного судочинства України.