Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Брайка А.І.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області на постанову Господарського суду Львівської області від 17 жовтня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2008 року

у справі № 3/315А (22а-2626/08)

за позовом Жидачівської районної спілки споживчих товариств

до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

У вересні 2007 року Жидачівська районна спілка споживчих товариств звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Львівської області від 17 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2008 року, позов задоволено повністю. Скасовано рішення Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області №0000382330/0/6988 від 06 травня 2007 року про застосування до Жидачівської районної спілки споживчих товариств штрафних санкцій.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Жидачівському районі Львівської області оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було проведено перевірку позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу, за результатами якої складено Акт №13011654/23-8 від 24 квітня 2007 року (далі –Акт).

На підставі Акта позивачем було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000382330/6988 від 16 травня 2007 року, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій у розмірі 15 488 грн. 20 коп.

Згідно даних Акта вбачається, що перевіркою встановлено невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій. Розбіжність становить 3097 грн. 64 коп.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, під час проведення перевірки позивача працівниками податкового органу виявлено факт зберігання касиром частини виручки в сумі 3097 грн. 64 коп. за межами касового апарату, оскільки вся виручка від реалізації товарів в сумі 5553 грн. 26 коп. у касовому апараті не вміщалася.

Відповідно до пункту 13 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/96-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон України від 06 липня 1995 року № 265/96-ВР) суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Згідно зі статтею 22 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/96-ВР у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

За визначенням статті 2 цього ж Закону денний звіт - це документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.

Із змісту наведених норм Закону (265/95-ВР) випливає, що обов'язок із забезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, має виконуватися вказаними суб'єктами на місці проведення розрахунків протягом усього робочого часу, коли здійснюються операції у готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки каси працівниками відповідача продавець їх повідомила, що частина виручки в сумі 3097 грн. 64 коп. знаходиться за межами касового апарату, оскільки технічні дані касового апарата не дають можливості одразу зберігати таку кількість виручки.

Судами встановлено, що сума коштів, яка знаходилась у касовому апараті –2455 грн. 62 коп. на момент перевірки та поза місцем проведення розрахунків - 3097 грн. 64 коп. відповідає даним, видрукуваного Х –звіту –5553 грн. 26 коп.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що працівником позивача було вжито усіх необхідних заходів для уникнення правопорушення, передбаченого статтею 22 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/96-ВР. Це також підтверджується і змістом постанови Жидачівського районного суду Львівської області від 21 червня 2007 року, якою було провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 (продавця позивача) до адміністративної відповідальності закрито у зв’язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

А відтак, посилання відповідача на порушення позивачем вимог пункту 13 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/96-ВР та Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року за № 614 (z0105-01) та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 року за №107/5298 (z0107-01) , в даному випадку є безпідставним.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що позивач, як видовищний заклад, при здійсненні продажу квитків не повинен застосовувати реєстратор розрахункових операцій.

Таким чином, знайшов своє підтвердження висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності у відповідача підстав для застосування до позивача штрафних санкцій. А тому колегія суддів касаційної інстанції вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, а оскаржені судові рішення відповідають вимогам закону і матеріалам справи. Підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Львівської області від 17 жовтня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .