Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі Автономної Республіки Крим (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.08.2006

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.11.2006

у справі № 2-23/6396-2006А

за позовом приватного підприємства "Оріон-Агро"(далі –ПП "Оріон-Агро")

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.08.2006, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.11.2006, позов задоволено; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 08.12.2005 № 0000622301/2 та від 14.02.2006 № 0000622301/3. Ухвалені у справі судові акти мотивовано тим, що дохід від здійснення перерахунку курсової різниці за кредитним договором та від сплачених позивачеві його контрагентом штрафних санкцій за несвоєчасну оплату поставленої продукції (зерна) було отримано ПП "Оріон-Агро"у межах здійснення сільськогосподарської діяльності, а тому нарахування позивачеві як платнику фіксованого сільськогосподарського податку податкового зобов’язання з податку на прибуток не можна визнати правомірним.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник з посиланням на пункт 2 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 № 658 (658-99-п) , зазначає, що доходи, отримані платником від перерахунку курсової заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті та від сплати його контрагентом штрафу за неналежне виконання договірних зобов’язань, не можна вважати доходами, отриманими від здійснення платником сільськогосподарської діяльності.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що в основу прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень було покладено висновок податкового органу про необхідність оподаткування за загальною системою доходів позивача (сільськогосподарського товаровиробника), одержаних від перерахунку курсової різниці по заборгованості по кредиту в іноземній валюті та внаслідок отримання від контрагента суми штрафних санкцій, нарахованих внаслідок неналежного виконання своїх зобов’язань з оплати товару.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема, податку на прибуток підприємств.

Водночас за змістом частини першої статті 2 цього ж Закону підприємства, які займаються іншими видами діяльності, крім сільськогосподарської, зазначеної у цій статті, з метою оподаткування ведуть окремий облік фінансових результатів від інших видів господарської діяльності відповідно до пункту 7.20 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які підлягають оподаткуванню на загальних підставах.

Згідно з визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років", сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) –це вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі; сільськогосподарський товаровиробник –це фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

За наслідками дослідження наявних у матеріалах справи доказів судовими інстанціями було з’ясовано, що кредит за кредитним договором від 06.02.2003 № КЛV-08/03/484 (з урахуванням додаткових угод до нього) було надано позивачеві для придбання основних засобів та поповнення оборотних засобів, що використовуються ПП "Оріан-Агро"при виробництві сільськогосподарської продукції. Штрафні ж санкції були сплачені позивачеві як постачальникові сільськогосподарської продукції покупцем (ППКП "Птахокомплекс") внаслідок несвоєчасного проведення останнім розрахунків за поставлений товар.

Отже, оскільки заходи з виробництва та реалізації товаровиробником власної сільськогосподарської продукції є сільськогосподарською діяльністю такого товаровиробника, то суди дійшли правильного висновку про те, що сплачений ППКП "Птахокомплекс"штраф є фінансовим результатом ПП "Оріон-Агро", отриманим саме в розрізі його сільськогосподарської діяльності. Адже одержання позивачем штрафу від покупця за порушення строків оплати сільськогосподарської продукції є заходом, спрямованим на забезпечення права платника податку на компенсацію його втрат внаслідок несвоєчасного отримання коштів за вироблену та продану ним продукцію власного виробництва, іншими словами –від здійснення ним сільськогосподарської діяльності.

Водночас причиною одержання доходу за названим кредитним договором є саме коливання курсу іноземної валюти. Тобто зазначений дохід не пов’язаний з діяльністю ПП "Оріон-Агро"саме як сільськогосподарського товаровиробника та не є таким, що виник у зв’язку з виробленням та реалізацією позивачем власної продукції. Природа походження такого доходу визначається економічними процесами у державі, валютною політикою Національного банку України та іншими економічними факторами. Відтак слід погодитися з висновком контролюючого органу про необхідність оподаткування отриманого ПП "Оріон-Агро"доходу від перерахунку курсової різниці по заборгованості по кредиту в іноземній валюті на загальних підставах.

Наслідком встановлення судом невідповідності лише частини рішення суб’єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути виокремлено без втрати оспорюваним актом цілісності в іншій частині. Однак в даному разі визначення ПП "Оріон-Агро"податкового зобов’язання з податку на прибуток (за основним платежем та штрафними санкціями) не ідентифіковано за окремими епізодами, що виключає можливість частково скасувати оспорювані податкові повідомлення-рішення.

За таких обставин оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час цього розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи з розподілом суми оспорюваного податкового зобов’язання з податку на прибуток за окремими виявленими податковим органом правопорушеннями, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.08.2006 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.11.2006 у справі № 2-23/6396-2006А скасувати.

Справу № 2-23/6396-2006А направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.