Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.,

при секретарі судового засідання: Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі –ДПІ) та товариства з обмеженою відповідальністю "Грантес"(далі –ТОВ "Грантес")

на постанову господарського суду міста Києва від 19.05.20006

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2006

у справі № 11/95-А

за позовом ТОВ "Грантес"

до ДПІ

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –Дем’яненко А.І.,

відповідача –Ткача С.С.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

Позов подано про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 05.12.2005 № 0002532310/0 з мотивів його прийняття з порушенням чинного законодавства України.

Постановою господарського суду міста Києва від 19.05.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2006, позов задоволено частково; оспорюване рішення податкового органу визнано недійсним в частині зменшення ТОВ "Грантес"суми бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2004 року на 22 472 грн.; в решті позову відмовлено. У прийнятті названих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що:

позивачем було обґрунтовано сформовано податковий кредит за наслідками здійснення господарської операції з купівлі-продажу товару у товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Експорт"(далі –ТОВ "Лан-Експорт"), яке, в свою чергу, придбало цей товар у безпосереднього виробника –товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал Експо"(далі –ТОВ "Універсал Експо");

з огляду на складення податкової накладної постачальником позивача другої ланки по ланцюгу - приватним підприємством "Корвет"- після скасування його державної реєстрації у позивача відсутнє право на одержання податкової вигоди за наслідками купівлі-продажу товару, придбаного у ТОВ "Лан-Експорт", постачальником якого було приватне підприємство "Корвет".

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ТОВ "Грантес"просить змінити оскаржувані судові акти попередніх інстанцій, посилаючись на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що наявність у позивача виданої йому постачальником товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту та відшкодування ПДВ із державного бюджету.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення в частині задоволення позовних вимог та повністю відмовити у позові, посилаючись на неправильне застосування судовими інстанціями норм матеріального права. Зокрема, за твердженням відповідача, відсутність у матеріалах справи доказів проведення зустрічної перевірки постачальників позивача по ланцюгу, а відтак і доказів надмірної сплати ПДВ до бюджету, виключає обґрунтованість заявленої ТОВ "Грантес"податкової вигоди.

Заслухавши суддю-доповідача по справі та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:

- на підставі договору від 09.08.2004 № 04/08-91, укладеного ТОВ "Грантес"(покупець) та ТОВ "Лан-Експорт"(постачальник), позивач придбав товар (гірчицю), який ТОВ "Лан-Експорт", в свою чергу, було придбано у ПП "Корвет"на загальну суму 119 520 грн. (у тому числі ПДВ –19920 грн.) та у ТОВ "Унверсал експо"на суму 314 831,90 грн. (у тому числі ПДВ –22 741,98 грн.);

- ДПІ було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "Грантес"з питання достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за серпень 2004 року, оформлену актом від 30.11.2005 № 146/23-10/7/32071397;

- за наслідками цієї перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.2005 № 0002532310/0, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 49 976 грн.;

- в основу прийняття цього рішення податковим органом було покладено висновок про відсутність доказів фактичної сплати до бюджету відповідної суми податку постачальниками позивача по ланцюгу, оскільки державну реєстрацію ПП "Корвет"було скасовано на момент складення ним податкової накладної від 05.08.2004 № 19 із зазначенням у ній суми ПДВ у розмірі 19920 грн. за наслідками вчинення господарської операції з поставки товару ТОВ "Лан-Експорт", а інформація щодо постачальників названого товару ТОВ "Універсал експо"відсутня;

- ТОВ "Універсал експо"є фактичним виробником поставленої на користь ТОВ "Лан-Експорт"продукції; причому операцію з поставки товару ТОВ "Лан-Експорт"було правильно відображено ТОВ "Універсал експо"у податковому обліку підприємства.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо обґрунтованості заявленої позивачем до відшкодування податкової вигоди.

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, ДПІ виходила з того, що згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону "Про податок на додану вартість" бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (168/97-ВР) . Оскільки, на думку ДПІ, відсутні достовірні докази сплати контрагентами позивача ПДВ до бюджету, то він не мав права на відшкодування податку, сплаченого ним у зв’язку зі здійсненням експорту.

Втім за результатами дослідження матеріалів справи судами було встановлено факт сплати відповідних сум ПДВ до бюджету за ланцюгом постачання: ТОВ "Універсал експо"- ТОВ "Лан-Експорт"- ТОВ "Грантес".

Водночас слід зазначити, що за змістом підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 названого Закону (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість"платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом (168/97-ВР) зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 цього ж Закону платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата цього податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Факт порушення контрагентами-постачальниками позивача своїх податкових зобов’язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди –відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов’язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов’язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Однак податковим органом не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин. Неправомірна ж видача постачальником по другому ланцюгу (ПП "Корвет") податкової накладної ТОВ "Лан-Експорт" не може впливати на податковий облік позивача (за умови відсутності доказів його недобросовісності), з яким ПП "Корвет"не перебував у договірних відносинах.

За таких обставин зменшення позивачеві суми заявленого ним бюджетного відшкодування згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням не можна визнати обґрунтованим.

З урахуванням викладеного відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне повністю задовольнити позов, частково скасувавши оскаржувані судові акти попередніх інстанцій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Грантес"задовольнити.

3. Постанову господарського суду міста Києва від 19.05.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2006 у справі № 11/95-А скасувати частково, виклавши резолютивну частину постанови господарського суду міста Києва від 19.05.2006 у такій редакції:

"Позов задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 05.12.2005 № 0002532310/0".

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Грантес"3,40 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, 1,70 грн. за подання апеляційної скарги та 1,70 грн. за подання касаційної скарги.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.