Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.,

при секретарі судового засідання Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду міста Києва від 14.06.2006

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2006

у справі № 11/170-А

за позовом приватного підприємства "Михалич"(далі – ПП "Михалич")

до ДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –Юрченка К.Ю.,

відповідача –Сича Є.Ю.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Постановою господарського суду міста Києва від 14.06.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.102006, позов задоволено; визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ від 07.11.2005 № 0001302305/0 та від 25.01.2006 № 0001302305/1. Ухвалені у справі акти мотивовано наявністю у позивача належним чином оформлених податкових накладних, а також інших доказів на підтвердження факту реального виконання господарських операцій за договором на роботи та послуги від 03.10.2003 № 03-10-м, що обґрунтовує правомірність віднесення сум ПДВ за цими операціями до податкового кредиту ПП "Михалич", тоді як рішення Солом’янського районного суду міста Києва від 01.11.2004 у справі № 2-3909-1/04, згідно з яким було визнано недійсними установчі та реєстраційні документа контрагента позивача –товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус"(далі –ТОВ "Крокус"), скасовано.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, зокрема, про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Крокус"згідно з актом від 09.03.2005 № 1, що виключає можливість включення до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, складеними названим суб’єктом господарювання.

Заслухавши суддю-доповідача по справі та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках між ПП "Михалич"та ТОВ "Крокус"за період з 01.01.2003 по 31.12.2003, оформлену актом від 02.11.2005 № 65/23-05-16401385, в ході якої встановлено, що позивачем (замовник) та ТОВ "Крокус"(виконавець) було укладено договір на роботи та послуги від 03.10.2003 № 03-10-м, на підставі якого виконавцем було здійснено комплекс проектних та монтажно-налагоджувальних робіт загальною вартістю 529 776 грн. (у тому числі 105 955,20 грн. ПДВ). Факт виконання названих робіт та проведення позивачем оплати за цим договором підтверджується наявними у матеріалах справи копіями первинних документів (податковими накладними, банківськими виписками, актами приймання-передачі виконаних робіт, затвердженим замовником проектом капітального ремонту приміщення, кресленнями тощо). За наслідками проведення названої перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.11.2005 № 0001302305/0 про визначення ПП "Михалич"суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 158 933,20 грн. (у тому числі 105 955,20 грн. за основним платежем та 52 978 грн. штрафних санкцій). В основу цього рішення ДПІ покладено висновок про недійсність складених ТОВ "Крокус"податкових накладних з огляду на визнання недійсними установчих та реєстраційних документів цього товариства згідно з рішенням Солом’янського районного суду міста Києва від 01.11.2004 у справі № 2-3909-1/04, що стало підставою для анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Крокус"№ 36729213 від 03.12.2002 згідно з актом від 09.03.2005 № 1. В подальшому назване рішення Солом’янського районного суду міста Києва було скасовано згідно з ухвалою цього суду від 21.02.2006 у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Попередні судові інстанції у розгляді цього спору обґрунтовано виходили з того, що виникнення права позивача як платника ПДВ на податковий кредит є законним наслідком фактичного здійснення господарської операції, яка є об’єктом оподаткування, за наявності податкових накладних, виписаних його контрагентом, який у свою чергу був включений до відповідного державного реєстру та мав свідоцтво платника ПДВ на момент здійснення такої операції, та достатніх доказів на підтвердження реального виконання такої операції.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації юридичної особи саме по собі не стосувалось перевірки законності договору, укладеного ПП "Михалич"та ТОВ "Крокус", і не позбавило правового значення, виданих за названими господарськими операціями податкових накладних.

Адже на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) ТОВ "Крокус"було включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. До того ж, як встановлено судами, в подальшому рішення про визнання недійсними установчих та реєстраційних документів ТОВ "Крокус"було скасовано.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів на підтвердження фактів, які могли б свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди – як-от фіктивний характер здійснених операцій, неможливість їх реального виконання, систематична несплата контрагентом позивача ПДВ до бюджету тощо.

Натомість за результатами ретельного дослідження наявних у матеріалах справи доказів судами було зроблено мотивований висновок про фактичне виконання господарських операцій за названим договором та правильне відображення результатів цих операцій позивачем у податковому обліку підприємства.

За таких обставин правові підставі для скасування правильних та обґрунтованих рішень місцевого та апеляційного судів відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду міста Києва від 14.06.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2006 у справі № 11/170-А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.