К-5261/08 Про визнання протиправною бездіяльності та спонукання до вчинення дій - 28.04.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами Заступника прокурора міста Севастополя та Севастопольської міської ради на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 липня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 березня 2008 року у справі №2-17/10288-2007А за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська Західна будівельна компанія"до Севастопольської міської державної адміністрації, за участю прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради, про визнання протиправною бездіяльності та спонукання до вчинення дій, -

27 липня 2007 року ТОВ "Кримська Західна будівельна компанія"звернулось до суду з адміністративним позовом до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності щодо надання позивачу права користування чужою земельною ділянкою, що знаходиться за адресою - Орлінівське лісництво, квартал №16, виділ № 30, З1, 45 площею 6,6 га для забудови (суперфіцій) комплексом об'єктів стаціонарної рекреації земельної ділянки, та в укладанні відповідного договору, про зобов’язання відповідача надати позивачеві право користування зазначеною чужою земельною ділянкою шляхом укладення договору про надання права користування чужою земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відмова відповідача в наданні йому земельної ділянки у користування для забудови та укладання з ним договору суперфіцію є необґрунтованою, безпідставною та протиправною, оскільки вимоги відповідача щодо розробки проекту відведення земельної ділянки для укладання договору суперфіцію суперечать діючому законодавству України.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 липня 2007 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Севастопольської міської державної адміністрації щодо відмови ТОВ "Кримська Західна будівельна компанія " в наданні права користування чужою земельною ділянкою, що знаходиться за адресою - Орлінівське лісництво, квартал №16, виділ №30, 31, 45 площею 6,6 га для забудови (суперфіцій) комплексом об'єктів стаціонарної рекреації земельної ділянки, та в укладанні відповідного договору. Зобов'язано Севастопольську міську державну адміністрацію надати ТОВ " Кримська Західна будівельна компанія " право користування чужою земельною ділянкою, що знаходиться за адресою - Орлінівське лісництво, квартал №16, виділ №30, 31, 45 площею 6,6 га для забудови (суперфіцій) комплексом об'єктів стаціонарної рекреації шляхом укладання договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 березня 2008 року апеляційну скаргу Прокурора міста Севастополя залишено без задоволення, а постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 липня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Заступник прокурора міста Севастополя просить скасувати зазначені вище судові рішення як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та закрити провадження в адміністративній справі. Зазначає, що Земельним кодексом України (2768-14) встановлено певний порядок отримання земельної ділянки у власність чи в користування, недотримання якого не передбачає виникнення в особи права на землю. Судами не зазначено, на підставі якої норми права у відповідача виникає зобов’язання щодо укладення з позивачем договору суперфекції, а можливість примушування до надання особі права забудови земельної ділянки чинним законодавством не передбачена. Вважає, що спір про укладення угоди підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

В касаційній скарзі Севастопольська міська рада просить скасувати зазначені вище судові рішення як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та закрити провадження в адміністративній справі. Зазначає, що судом першої та апеляційної інстанції судове рішення винесено відносно земельної ділянки, яка знаходиться в межах міста Севастополя, та відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) повноваження щодо її розпорядження віднесені до компетенції Севастопольської міської ради, проте суди не залучили міську раду до участі у справі, що є підставою для скасування судових рішень.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивував судове рішення тим, що 16.07. 2007р. позивач звернувся до відповідача із заявою за №1 про розгляд питання щодо можливості надання йому права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) комплексом об'єктів стаціонарної рекреації, а саме земельну ділянку, що знаходиться за адресою - Орлінівське лісництво, квартал №16, виділ №30,31,45, площею 6,6 га, про укладення з позивачем відповідного договору про надання права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій), проект якого додавався. Відповідач відмовив позивачу в укладенні зазначеного договору по мотиву. що у відповідності до ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу, а такий проект відведення не був розроблений та погоджений, та у зв’язку з тим, що земельна ділянка знаходиться у користуванні Державного підприємства "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство" і має цільове призначення - землі лісогосподарського призначення, а у відповідності до ст. 57 Земельного кодексу України такі землі можуть передаватися лише для ведення лісового господарства та не підлягають передачі під забудову. Такі дії відповідача порушують права позивача, так як законодавство України не передбачає необхідності розроблення проекту відведення земельної ділянки для укладення договору суперфіції, існуюча містобудівна документація передбачає здійснення будівництва комплексу об’єктів стаціонарної рекреації на спірній земельній ділянці, тому така відмова відповідача є протиправною, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Однак, такий висновок судів попередніх інстанцій є передчасним, не відповідає вимогам закону, не ґрунтується на матеріалах справи.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають з огляду на нижченаведене.

Стосовно дотримання судом норм процесуального права, то слід зазначити, що позовна заява ТОВ "Кримська Західна будівельна компанія"у суді першої інстанції зареєстрована 27 липня 2007 року у п’ятницю за вх. №11184, а судове рішення у справі ухвалено 30 липня 2007 року (у перший робочий день після подачі до суду позовної заяви), без участі представника відповідача, якого не повідомлено у встановленому ст..ст. 33, 34, 35 Кодексу адміністративного судочинства України про час і місце розгляду справи, та якому не було не направлено копію позовної заяви з доданими до неї документами, що є порушенням ч.5 ст. 107 КАС України.

Відповідно до п.4 ч.3 ст. 227 КАС України безумовною підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд є розгляд справи за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання.

Окрім того, суд не взяв до уваги, що позивачем не було надано будь-яких доказів про бездіяльність відповідача. Так, позивачем до позовної заяви в обґрунтування позовних вимог про бездіяльність відповідача була додана заява №1 від 16.07.2007р. без будь-яких доказів стосовно того, що дана заява позивачем була вручена чи відправлена поштою на адресу відповідача. Окрім того, в матеріалах справи відсутній лист відповідача про відмову позивачу в укладанні договору суперфіції, хоча саме цим листом суд мотивував своє рішення про обґрунтованість позову.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території, зокрема, належить: розпорядження землями територіальної громади міста; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом; здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Статтею 17 ЗК України встановлено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 1021 ЗК України встановлено, що право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди), внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Однак, в матеріалах справи відсутні дані про те, чи спірна земельна ділянка, що знаходиться в Орлінівському лісництві, відноситься до земель державної власності, чи до земель комунальної власності, та немає даних чи знаходиться вона в межах міста Севастополя, чи поза ними.

Тобто, зобов’язуючи Севастопольську міську державну адміністрацію укласти з позивачем договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), судами не було перевірено до повноважень якого органу належить розпорядження земельною ділянкою, яка знаходиться в Орлінівському лісництві.

Також судом не було повідомлено про можливість вступити до участі в справі та не було залучено до участі в справі Севастопольську міську раду, хоча рішення у справі може вплинути на її права та обов’язки. Зазначена обставина відповідно до п.5ч.3 ст. 227 КАС України є безумовною підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.

Крім того, судами не взято до уваги те, що спірна земельна ділянка віднесена до категорії земель лісового фонду.

Згідно ст.57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Позивач же не являється державним чи комунальним підприємством, в якому створено спеціалізований підрозділ, для ведення лісового господарства.

Статтею 123 ЗК України передбачено, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої чи органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок, .

Окрім того, судами не враховано, що для передачі спірної земельної ділянки першопочатково необхідно здійснити зміну її цільового призначення.

Відповідно до вимог ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Крім того, судом до участі в справі не було залучено та не було повідомлено про можливість вступити до участі в справі Державне підприємство "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство", яке є користувачем спірної земельної ділянки, що також правильним визнати не можна, оскільки прийняття рішення про передачу земельної ділянки позивачу впливає на його права та законні інтереси.

Згідно ч.1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судом не з’ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення та не дають можливості суду касаційної інстанції визначитися в правильності правової оцінки обставин у справі. Тобто, судові рішення вимогам ст. 159 КАС України не відповідають, що відповідно до ст. 227 КАС України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.