2а-1098/08/0570 Про стягнення суми за нікчемним правочином - 26.08.2010 Прийняття

До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції до Державного підприємства "Техбудскло", до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_4 на користь державного підприємства "Техбудскло" суми в розмірі 30720 грн. за нікчемним правочином.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2008 року у справі № 2а-1098/08/0570 позов задоволено частково, стягнуто з суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 на користь Державного підприємства "Техбудскло" вартість отриманого за нікчемним правочином від 06.12.2006 року, укладеного між ДП "Техбудскло" в особі арбітражного управляючого – ліквідатора Максимова І.М. та СПД ОСОБА_4 №112/О у розмірі 30720 грн.

Відповідачем - СПД ОСОБА_4 подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що розгляд справи за позовом Констятинівської ОДПІ про стягнення суми за нікчемним правочином не відноситься до компетенції адміністративного суду.

Вказує, що позивачем - Констянтинівською ОДПІ та відповідачем - ДП "Техбудскло" не доведено недійсність або відміну в судовому порядку акту оцінки майна та протоколу аукціону по продажу будівлі контори від 04.12.2006 року, протоколу зборів комітету кредиторів. А отже договір купівлі продажу № 112/0 від 06.12.2006 р. на даний час є дійсним.

Перепродажу будівлі контори проведено без зміни предмету договору купівлі-продажу № 112/0 від 06.12.2006 р. Будівлю контори продано також під демонтаж, що підтверджується договором купівлі-продажу № І/О від 07.02.2007 року, тому доводи стосовно перепродажу будівлі по завищеній ціні та для використання як об'єкту є безпідставними та не відповідають дійсності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, встановила наступне.

Державне підприємство "Техбудскло" є юридичною особою, яку ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.11.2007 року визнано банкрутом.

ПП "Сєвєродонецький Аграрний Альянс" проведена незалежна оцінка об’єкту нерухомості ДП "Техбудскло", що підлягає демонтажу. Головною умовою при проведенні оцінки було те, що ціна визначається з урахуванням витрат на проведення демонтажу та приведення землі у початковий стан. А саме, вартість будівельних матеріалів, які можливо отримати при демонтажі складає 355912 грн., вартість витрат на демонтаж складає 330287 грн., тому ціна об’єкту складає 25600 грн.

Відповідно до протоколу № 10 від 23.10.2006 року комітету кредиторів у справі про банкрутство м. Костянтинівка, прийнято рішення про реалізацію через проведення аукціону майна ДП "Техбудскло", що підлягає демонтажу - споруди головної контори за ціною 25600 грн. (арк. справи 28-30).

На підставі угоди від 30.10.2006 року про надання послуг щодо реалізації майна на публічних торгах (аукціоні), укладеної ліквідатором ДП "Техбудскло" та Універсальною біржею "Примус" м. Краматорськ, 04.12.2006 року проведено аукціон (арк. справи 17,18).

Згідно протоколу аукціону, затвердженого 04.12.2006 року директором Універсальної біржі "Примус", переможцем торгів був визнаний ОСОБА_4 (фізична особа - підприємець, зареєстрований виконавчим комітетом Краматорської міської ради 14.11.2003 року) за ціною 30720 грн., у тому числі ПДВ (арк. справи 18).

06.12.2006 року між ДП "Техбудскло" в особі арбітражного управляючого - ліквідатора Максимова І.М. та СПД ОСОБА_4, укладено договір купівлі - продажу № 112/0, зареєстрований на Універсальній біржі "Примус", згідно якого ДП "Техбудскло" передає у власність СПД окремо розташовану будівлю головної контори, що підлягає демонтажу, вартістю 30720 грн., а СПД ОСОБА_4 зобов'язується прийняти вказане майно та оплатити його (арк. справи 16).

Виконання договору підтверджується актом прийому-передачі к договору купівлі-продажу № 112/0 від 06.12.2006 року (арк. справи 38).

Відповідачем ОСОБА_4 зазначена будівля не була демонтована, а здійснено її перепродаж за договором купівлі-продажу №1/О від 07.02.2007 року.

Колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи скаржника стосовно того, що розгляд справи за позовом Констятинівської ОДПІ про стягнення суми за нікчемним правочином не відноситься до компетенції адміністративного суду є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Господарського кодексу України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Частиною 3 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах як збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин - за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності; фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин - за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни; та ін.

Згідно ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням. Зазначена санкція є фінансово-господарською.

Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках – коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Таким чином, звертаючись із зазначеним позовом, тобто із вимогами про застосування санкції, Костянтинівська об’єднана державна податкова інспекція здійснює владні управлінські функції, а тому дана справа повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Стосовно суті позовних вимог та доводів скаржника щодо неправомірності прийнятого судом першої інстанції рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави й суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення ст. ст. 207 та 208 ГК слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з тим за змістом ч. 1 ст. 208 ГК застосування цих санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу, не можуть застосовуватися як сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.

Задовольняючи позов державної податкової інспекції, суд першої інстанції виходив з того, що будівлю головної контори продано по навмисно заниженій ціні як для демонтажу, проте її перепродано для використання як об’єкту, що суттєво порушило інтереси держави та суспільства в особі позивача, а тому суд першої інстанції погодився з доводами позивача щодо нікчемності правочину – договору купівлі-продажу № 122/О від 06.12.2006 року.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки з матеріалів справи вбачається, що перепродаж будівлі контори проведено без зміни предмету договору купівлі-продажу №112/О від 06.12.2006 року. Будівлю контори продано також під демонтаж, що підтверджується договором купівлі-продажу №1/О від 07.02.2007 року. Тому доводи стосовно перепродажу для використання як об’єкту є безпідставними та не відповідають дійсності.

Крім того, договором купівлі – продажу № 112/О від 06.12.2006 року не передбачена умова, за якою суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 є кінцевим покупцем та, що тільки він зобов’язаний здійснити демонтаж набутої за договором будівлі головної контори у конкретно визначений термін.

Отже, вказаним договором не покладалося конкретно на ОСОБА_4 здійснення демонтажу будівлі і не був встановлений конкретний строк такого демонтажу, але цим договором передбачено, що у разі невиконання однією із сторін умов договору, він може бути розірваний судом на вимогу сторони.

Крім того, в обґрунтування прийнятого рішення, суд першої інстанції посилався на продаж будівлі по навмисно заниженій ціні, проте, як зазначалось раніше, для визначення вартості майна була проведена незалежна оцінка, за результатами якої складений звіт про вартість майна. Комітет кредиторів погодився з оцінкою майна, яке продано на аукціоні, про що складено протокол та укладено договір купівлі продажу № 112/О від 06.12.2006 року. Однак, жодний з перелічених документів не визнаний недійсним та не скасований.

З огляду на зазначене, колегія суддів на підставі перерахованих об’єктивних документальних доказів, не вбачає умислу у сторін на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів прийшла до висновку про недоведеність податковою інспекцією того, що спірний договір укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

З таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2008 року у справі № 2а-1098/08/0570 задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2008 року у справі № 2а-1098/08/0570 скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволені позову Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції до Державного підприємства "Техбудскло", суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 про стягнення суми за нікчемним правочином - відмовити.

постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі – з 27.08.2010 року.