Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої судді –Васильченко Н.В.

суддів : Розваляєвої Т.С., Леонтович К.Г., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.

при секретарі – Сорокіній Л.В.

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Маріупольської митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2008 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2009 р. у справі за позовом Іноземного підприємства "Саряпи" до Маріупольської митниці про визнання протиправними дій, –

У вересні 2008 року Іноземне підприємство "Саряпи" звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольської митниці про визнання дій протиправними, визнання недійсним рішень про відмову у продовженні терміну тимчасового ввезення товарів, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2009 р. позовні вимоги Іноземного підприємства "Саряпи"задоволені.

Визнано протиправними дії Маріупольської митниці щодо не проведення перевірки відповідності фактичної кількості, стану тимчасово ввезених на митну територію України Іноземним підприємством "Саряпи"товарів відомостям, заявленим у вантажно-митних деклараціях, а також використання цих товарів меті, заявленій Маріупольській митниці при ввезенні цих товарів на митну територію України.

Визнано недійсними рішення Маріупольської митниці про відмову Іноземному підприємству "Саряпи" у продовженні термінів тимчасового ввезення на товари: вантажний автомобіль самоскид з металевим кузовом 41 НС 857 МАК, двигун № 17882455085113, шасі № NМА7610012А001432; вантажний автомобіль с танкером 41 НS 949 Ford Cargo, двигун № 84705, шасі № SFAСССОDJDCNB84705; вібраційний каток для пресу гранта WIBROМАХ W 1805 D, двигун № 24Е9L276253-8104010, шасі № JKC 86 014 03-3; навантажувач на колесах КОМАТSU WA 420-3, двигун № 21288751, шасі № 424-01-22100 R 50090; гусеничний фронтальний одноковшовий навантажувач САТЕRРILLER 963 В, двигун № 7N5454V, шасі № 21Z03519; вантажний автомобіль самоскид з металевим кузовом 41 НС 857 МАN, двигун № 17883425085113, шасі № NМА7610060А001793; екскаватор РС 300 КОМАТSU на гусеничному ході, двигун № 6-D-108-27260, шасі № Т-0287; екскаватор НІТАСНІ ЕХ 355 на гусеничному ході, двигун № 6SD1ТОА-01, шасі № 335МЕ*0163*. Зобов'язано Маріупольську митницю прийняти рішення про продовження Іноземному підприємству "Саряпи" терміну тимчасового ввезення на вищевказані товари.

Рішення судів обґрунтовані тим, що відповідач, відмовляючи позивачу у продовженні термінів тимчасового ввезення товарів, діяв упереджено, не у спосіб передбачений законом, без урахування усіх обставин, а рішення останнього щодо відмови позивачу у продовженні термінів тимчасового ввезення товарів необґрунтоване та підлягає скасуванню.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Маріупольська митниця звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2009 р., ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволені позову. Скарга обґрунтовані невірним застосуванням судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обгрунтованості застосування норм матеріального права до вирішення спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів знаходить підстави до їх задоволення.

Як встановлено судами, 11 вересня 2007 року між SARYAPI INS.TAAH.VE TIC.LTD.STI. та Іноземним підприємством "Саряпи" укладено договір оренди № 2007-SR-0011, згідно умов якого позивач прийняв у дострокове платне користування обладнання, механізми, техніку, інше рухоме майно для використання на території України відповідно до його технологічного призначення, строк дії договору оренди - до 01.10.2008 р.

З матеріалів справи вбачається, що орендоване майно (товари) було ввезено на митну територію України в період з 09.10.2007 р. по 17.10.2007 р., про що свідчать відбитки штампів "Під митним контролем"на вантажно-митних деклараціях, оформлених у режимі "ІМ31".

08 жовтня 2007 р. до Маріупольської митниці позивачем були подані заяви про переміщення вказаних товарів через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення, у зв’язку із чим, митним органом були надані відповідні дозволи на переміщення зазначених товарів через митний кордон України у митному режимі тимчасового ввезення, внаслідок чого й були оформлені вантажно-митні декларації в режимі ІМ31. Термін тимчасового ввезення товарів був погоджений митницею - до 13.09.2008 р.

Судами встановлено, що додатковою угодою № 1 від 01.09.2008 р. до договору оренди № 2007-SR-0011 від 11.09.2007 р. строк оренди деяких товарів, які знаходились в оренді у позивача, був продовжений до 01.10.2010 р.

12 вересня 2008 року ТОВ "Агентство Маріуполь Б.А.К.Інфо"своїм листом №24 проінформувало відповідача про те, що станом на 12.09.08р. майно не знаходяться в зоні діяльності митниці, а перебуває на будівництві автодороги, а тому останній не може надати майно для перевірки та продовження терміну тимчасового ввезення.

15 вересня 2008 року позивачем були подані заяви до Маріупольської митниці про продовження терміну тимчасового ввезення, проте рішенням митного органу позивачу було відмовлено у продовженні терміну тимчасового ввезення. Відмова відповідача обґрунтована порушенням позивачем вимог ст. 210 Митного кодексу України та п.п. 5.3, 5.4 наказу ДМСУ № 173 від 28.03.2000р.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач, приймаючи рішення про відмову у продовженні термінів тимчасового ввезення товарів діяв упереджено, не у спосіб передбачений законом, без урахування усіх обставин, а власне рішення останнього щодо відмови позивачу у продовженні термінів тимчасового ввезення товарів необґрунтоване та підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком судів з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно із заявлених позивачем гарантійних зобов'язань (графа 52 ВМД) вивіз товарів, що були ввезенні під зобов'язання про зворотне вивезення, повинно було здійснено до 13.09.2008р.

Відповідно до ст. 210 Митного кодексу України до закінчення строків тимчасового ввезення особа, яка надала зобов'язання про зворотне вивезення товарів, що перебувають у режимі тимчасового ввезення, повинна: 1) вивезти ці товари згідно із зобов'язанням, наданим митному органу; 2) або заявити про зміну митного режиму, що допускається щодо таких товарів з додержанням вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів України. Статтею 208 МКУ передбачено, що загальний строк тимчасового ввезення товарів становить 1 рік з дня ввезення на митну територію України. З урахуванням мети ввезення товарів та інших обставин строк, зазначений у частині першій ст.208 МКУ може бути продовжений відповідним митним органом.

Крім того, пунктом 5.2. Порядку застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення), затвердженого наказом Держмитслужби України № 173 від 28.03.2000 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2000р. за № 250/4471 (z0250-00) , також передбачено загальний строк тимчасового ввезення 1 рік з дня ввезення на митну територію України. З урахуванням мети ввезення товарів, а також інших обставин строк тимчасового ввезення може бути продовжений відповідним митним органом на підставі заяви заінтересованої особи, поданої до закінчення цього строку. Заява подається митному органу разом з іншими документами, що обґрунтовують потребу такого продовження. - пункт 5.3. Порядку.

Колегія суддів погоджується із доводами скаржника, що пунктом 3 Порядку прийняття рішення про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення), затвердженим постановою КМУ від 12.12.2002р. № 1855 (1855-2002-п) передбачено, що заява повинна бути розглянута протягом трьох робочих днів після її реєстрації. Тобто, така заява повинна подаватися до закінчення гарантійного терміну, оскільки ст. 348 МКУ передбачена відповідальність за порушення зобов'язання про зворотне вивезення чи зворотне ввезення товарів, тобто за не вивезення за митний кордон України товарів у строк, зазначений у зобов'язанні про зворотне вивезенні.

Проте, заяви про продовження терміну тимчасового ввезення товарів були подані до митниці лише 15.09.2008р відповідно і зареєстровані митницею 15.09.2008р, що підтверджується печаткою митниці з її номером реєстрації на заявах позивача, тобто з порушенням пункту 5.3. Порядку застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення), затвердженого наказом Держмитслужби України № 173 (z0250-00) від 28.03.2000 року та пункту 3 Порядку прийняття рішення про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення), затвердженим постановою КМУ від 12.12.2002р. № 1855 (1855-2002-п) .

Як вже зазначалося вище, 12 вересня 2008 року ТОВ "Агентство Маріуполь Б.А.К.Інфо"своїм листом №24 проінформувало відповідача про те, що станом на 12.09.08р. майно не знаходяться в зоні діяльності митниці, а перебуває на будівництві автодороги, а тому останній не може надати майно для перевірки та продовження терміну тимчасового ввезення.

Пунктом 5.4 вищевказаного Порядку передбачено, що порядок прийняття рішення про продовження строку тимчасового ввезення відповідає Порядку прийняття рішення про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення), затвердженому постановою КМУ від 12.12.2002р. № 1855 (1855-2002-п) .

При цьому обов'язковою умовою продовження строку тимчасового ввезення є проведення перевірки відповідності фактичної кількості, стану тимчасово ввезених товарів відомостям, заявлених у ВМД, а також використання цих товарів ї метою, заявленою митному органу при їх ввезенні відповідно до пунктів 6.2 - 6.4 цього Порядку.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п.6.1.-6.3 Порядку застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення), здійснення контролю за дотриманням митного режиму тимчасового ввезення (вивезення) і за зворотним вивезенням (увезенням) тимчасово ввезених (вивезених) товарів покладається на митницю оформлення.

Митниця оформлення проводить перевірку відповідності фактичної кількості й стану тимчасово ввезених товарів відомостям, заявленим у ВМД, а також використання цих товарів з метою, зазначеною в документах, на підставі яких приймалося рішення про допущення цих товарів до переміщення через митний кордон України в митному режимі тимчасового ввезення (вивезення) та здійснювалося їх митне оформлення.

За результатами перевірки складається акт про проведення митного огляду товарів та інших предметів установленої форми. У цьому акті посадовою особою митного органу, яка провела перевірку, зазначається інформація про фактичну кількість і стан товарів, їх комплектність та відповідність відомостей, зазначених у ВМД, даним, установленим під час перевірки.

На момент звернення позивача до Маріупольської митниці, в зоні діяльності останньої транспортних засобів тимчасово ввезених на митну територію України під зобов’язання про зворотнє вивезення не було, а тому проведення перевірки та складання відповідного акту було фактично неможливим.

Згідно ч. ст.. 2 КАС України (2747-15) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підставами для визнання рішення недійсним (нечинним) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який прийняв це рішення. При цьому обов'язковою умовою визнання рішення недійсним (нечинним) є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відмовляючи позивачу у продовженні терміну тимчасового ввезення товарів, відповідач правомірно послався на порушенням позивачем вимог ст. 210 Митного кодексу України та п.п. 5.3, 5.4 наказу ДМСУ № 173 (z0250-00) від 28.03.2000р. При цьому, рішення відповідача відповідає формі заяви та рішення про продовження терміну тимчасового ввезення, що затверджена наказом Державної митної служби України від 9 серпня 2005 року N 735 (z0934-05) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 серпня 2005 р. за N 934/11214 (z0934-05) . із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державної митної служби України від 7 листопада 2007 року N 933 (z1329-07) .

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановили обставини справи, але невірно застосували норми матеріального права до вирішення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів –

Касаційну скаргу Маріупольської митниці задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2009 р. у справі № 2-а-23991/08 скасувати.

Відмовити Іноземному підприємству "Саряпи" в задоволенні адміністративного позову.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 237 –239 КАС України (2747-15) .