К-19361/08 Про визнання звільнення незаконним та стягнення грошових коштів за час вимушеного прогулу - 27.04.2010 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду 02.10.2008 у справі за позовом ОСОБА_5 до управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третьої особи –начальника управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області –Шовкопляс М.І. про визнання звільнення незаконним, стягнення грошових коштів за час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди,

У березні 2007 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третьої особи –начальника управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області –Шовкопляс М.І. про визнання звільнення незаконним, стягнення грошових коштів за час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.06.2008 було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 Визнано незаконним наказ начальника Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про звільнення за станом здоров’я ОСОБА_5 від 25.01.2006 року № 9-о/с та стягнуто на користь ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 10726,17грн. за час вимушеного прогулу в період з 26.01.2008 по 18.06.2008. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковою постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.07.2008 було визнано правильним предмет адміністративного позову –про поновлення на роботі та виплату коштів за час вимушеного прогулу. Поновлено позивача на посаді охоронника 1 розряду цивільної охорони Дзержинського відділу Державної служби охорони в м. Харкові управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області з 26.01.2006 та стягнуто з відповідача на користь позивача середньомісячну заробітну плату з 26.01.2006 по день постановлення рішення у розмірі 424. 16 грн. Встановлено, що рішення у частині виплати позивачу місячної заробітної плати та поновлення на роботі підлягає негайному виконанню. Вирішено питання судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду 02.10.2008 скасовано зазначене рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із рішеннями суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_5 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити у силі рішення судів першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, не вбачає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішень, і тому вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивач є інвалідом 3 групи, причина інвалідності –інвалід з дитинства, має такі захворювання: гемофілія А, постравматична енцефалопатія, постравматичний деформуючий гонартроз лівого колінного суглоба. 28.10.2005 з позивачем стався черговий випадок травматизму –падіння, з пошкодженням того ж колінного суглобу, яке значно погіршило стан його здоров’я. Після проходження лікування позивач вимагав у керівництва Дзержинського відділу державної служби охорони надання йому певних переваг щодо несення служби по охороні об’єкта в зв’язку з погіршенням стану здоров’я, посилаючись на медичний висновок ЛКК від 08.12.2005, яким йому безстроково протипоказана робота. Пов’язана з фізичною загрузкою та тривалим перебуванням на ногах. Висновком Дзержинської міжрайонної медико-соціальної комісії від 18.01.2006 року № 031100 ОСОБА_5 протипоказана важка фізична праця, а також підтверджено стійку втрату ним працездатності, як інвалідом 3 групи. Листом поліклініки управління внутрішніх справ України в Харківській області від 25.01.2006 року №11/36 та висновком ЛКК від 25.01.2006 позивачу рекомендовано виключити важкі фізичні навантаження, роботу з тривалим перебуванням на ногах і травматичний характер роботи. В управлінні Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області станом на 25.01.2006 були вакантні такі посади: охоронники 1 розряду цивільної охорони (93 одиниці), охоронник по охороні кредитно-фінансових установ (48 одиниць), начальник команди цивільної охорони, які передбачали виконання аналогічних обов’язків, які виконувалися позивачем на посаді охоронника. Наказом управлінні Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 25.01.2006 року № 9 о/с ОСОБА_5 було звільнено за пунктом 2 частиною 1 статті 40 Кодексу Законів про Працю України за станом здоров’я на підставі медичного висновку ЛКК поліклініки управління внутрішніх справ України в Харківській області від 25.01.2006 та протоколу засідання профспілкового комітету від 20.01.2006 року №12.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці. Частиною 2 цієї статті встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 2 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частини 1 статті 43 Кодексу розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 2 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Положенням про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 10.08.1993 року №615 (615-93-п) та статтями 1, 7 Закону України "Про міліцію"управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області –є органом виконавчої влади, спеціально створеним у складі Міністерства внутрішніх справ України для забезпечення надійної охорони нерухомих об’єктів та іншого майна, громадян від злочинних посягань на договірних засадах.

Відповідно до пункту 17 Положення на роботу до Державної служби охорони приймаються особи, які досягли вісімнадцятирічного віку та за своїми фізичними даними і станом здоров’я здатні виконувати покладені на працівників охорони обов’язки.

Кваліфікаційні вимоги до охоронників викладені у пункті 114 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства Праці від 29.12.2004 року №336 (v0336203-04) , відповідно до якого охоронник, зокрема: контролює периметр огорожі, застосовує проти порушників заходи необхідної оборони відповідно до чинного законодавства України, вживає заходів щодо відбиття нападу шляхом застосування службового собаки, вогнепальної зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони з використанням допоміжних знарядь та фізичної сили. .

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо законності звільнення позивача за станом здоров’я, оскільки він був звільнений на підставі медичного висновку та за згодою профспілкового комітету. Враховуючи медичні висновки про заборону тривалого знаходження позивача на ногах, виключення фізичних навантажень, службові обов’язки його, як охоронника 1 розряду цивільної охорони Державної служби охорони та наявність вакантних посад з аналогічними обов’язками, у відповідача не було можливості створити позивачу безпечних умов несення служби по охороні об’єктів, а подальше належне виконання позивачем його обов’язків протипоказано йому за станом здоров’я.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду 02.10.2008 у справі за позовом ОСОБА_5 до управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третьої особи –начальника управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області –Шовкопляс М.І. про визнання звільнення незаконним, стягнення грошових коштів за час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди –без змін.