Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судових засідань: Кунда Д.І.

розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "КАМАЗ – УТК"

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2008 року

по справі № 22-а-75/2008

за позовом Закритого акціонерного товариства "КАМАЗ –УТК"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання протиправним та скасування рішення, -

Закрите акціонерне товариство "КАМАЗ –УТК" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000572200/0 від 19.10.2006 року та визнання податкового зобов’язання неузгодженим.

Постановою Господарського суду Харківської області від 20.06.2007 року у даній справі позов задоволено частково; скасовано спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, в частині визнання податкового зобов’язання неузгодженим залишено без розгляду.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2008 року скасовано постанову Господарського суду Харківської області від 20.06.2007 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову з огляду на безпідставність заявлених вимог.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2008 року, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору було порушено положення ст. 6, ст. 19 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України від 16.04.1991 року №959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність", ст. 4 Закону України 23.09.1994 року №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", ст. 188, ст. 189 Митного кодексу України, пп.4.4.1 п.4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та пп.1.1, пп.3.3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженою Постановою Правління НБУ від 24.03.1999 року №136 (z0338-99) .

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що з 02.10.2006 року по 06.10.2006 року ДПІ у Київському районі м. Харкова проведено виїзну позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ЗАТ "КАМАЗ-УТК" вимог валютного законодавства по контракту від 07.04.06 р. № 804/40096783-60266 з ЗАТ "Внешне - торговая компания КАМАЗ", Росія, за період з 07.04.2006 року по 06.10.2006 року.

За результатами перевірки виявлені порушення вимог ст. 1 та ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", що спричинило нарахування в прядку ст.4 цього Закону пені в сумі 18098,34 грн., в т.ч. за несвоєчасне надходження валютної виручки.

На підставі акту перевірки прийнято рішення №0000572200/0 від 19.10.2006 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 18098,34 грн. за порушення ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Як свідчать матеріали справи, позивач у періоді, що перевірявся, здійснював зовнішньоекономічну діяльність на підставі контракту від 07.04.2006 року № 804/40096783-60266 з ЗАТ "Внешне - торговая компания КАМАЗ", Росія. Сплата вартості кожної партії товару, що поставляється згідно контракту відбувається на умовах: 50% вартості партії поставленого товару буде сплачена авансовим банківським переводом на протязі 5 банківських днів з дати повідомлення про готовність відвантаження товару; 50% вартості партії поставленого товару буде сплачена на протязі 90 календарних днів з дати відвантаження.

На виконання умов контракту від 07.04.2006 № 804/40096783-60266 граничний термін отримання товару (90 діб) - 29.08.2006 року, товар згідно контракту отримано, що підтверджується ВМД від 02.08.2006 року №800000002/6/250191. Станом на 01.10.2006 року товар зазначений у СМR, перебуває під митним контролем на складі тимчасового зберігання ЗАТ "КАМАЗ-УТК".

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що датою імпорту вважається дата повного оформлення ввезення товару в режимі імпорт при обов'язковій наявності ВМД типу ІМ-40, оформленої відповідно до вимог п. 8 Положення про вантажну митну декларацію.

Оскільки, станом на останній день перевірки 06.10.2006 року по наданим до перевірки СМR відсутні ВМД ІМ-40, оформлені відповідно до вимог п.8 Положення про вантажно митну декларацію, між ЗАТ "Камаз-УТК" та ЗАТ "Внешне Торговая Компания "Камаз" Росія рахується дебіторська заборгованість у сумі 841500,00 рублів РФ.

Факт відсутності належного оформлення ВМД на момент перевірки підтверджується актом перевірки та поясненнями позивача, викладеними в самому акті перевірки.

Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Згідно з ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 та 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, товар за контрактом №804/40096783-60266 від 07.04.2006 року ЗАТ "КАМАЗ –УТК"з ЗАТ "ВАТ КАМАЗ"надійшов на митну територію України в межах термінів, передбачених ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"імпорт (імпорт товарів) це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

При цьому, відповідно до вказаної статті "моментом здійснення імпорту"є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Слід зазначити, що Закон № 185 слід розуміти так, що ним встановлено відповідальність за порушення строків поставки продукції, робіт, послуг (товарів) на митну територію України, а не за не ввезення товару в режимі імпорту у строк, передбачений статтею 1 цього ж Закону. Це судження підтверджується положеннями Митного кодексу України (92-15) , у статтях 212 (92-15|ts212) - 214 (92-15|ts214) якого встановлено можливість збереження поставлених резиденту України товарів на митному складі, зокрема протягом трьох років з дати їх поміщення у зазначеному режимі.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2008 року з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі постанови Господарського суду Харківської області від 20.06.2007 року.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "КАМАЗ –УТК" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2008 року скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду Харківської області від 20.06.2007 року по справі №22-а-75/2008 .

Справу № 22-а-75/2008 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.