К-8014/08-С Про визнання угод недійсними - 14.10.2010 Прийняття

Постановою Господарського суду м. Києва від 02.07.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2008, в задоволенні позову ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про визнання недійсними укладених між відповідачами договорів від 20.02.2001 № 02/3/69, від 25.06.2001 № б/н, від 20.09.2001 № 154, від 25.12.2000 № 4.12/2, усних угод на загальну суму 2436148,10 грн. та стягнення з ДП "Київський ремонтно-механічний завод"до Державного бюджету України 9628021,20 грн. відмовлено.

Судові рішення вмотивовані посиланням на те, що виконання відповідачами вказаних договорів, усних угод підтверджується дослідженими в судовому процесі первинними документами, а наявність у сторін угод ( відповідачів у справі ) умислу на вчинення дій з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, по угодах, відносно дійсності яких виник спір, в судовому процесі недоведений з огляду на те, що на момент укладання та виконання спірних угод так само, як і на дату вирішення спору, відповідачі були належним чином зареєстровані суб’єктами підприємницької діяльності, платниками податків, а сам пособі факт визнання недійсними установчих документів контрагентів ТОВ "Юніон"за попередніми угодами за умови встановлення в судовому процесі обставин щодо виконання цим підприємством конституційного обов’язку сплачувати податки, встановлені законом, за результатами господарської діяльності в цілому та конкретної цивільно-правової угоди, не може бути підставою для визнання таких угод недійсними.

В касаційній скарзі ДПІ у Дарницькому районі м. Києва просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій пункту 8 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 10, 11, 86 КАС України.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ДП "Київський ремонтно-механічний завод"просить залишити скаргу без задоволення, як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що протягом 2001-2002 років між ТОВ "Юніон"(продавець) та Військовою частиною А 1777, правонаступником якої є ДП "Київський ремонтно-механічний завод", (покупець) були укладені договори від 20.02.2001 № 02/3/69, від 25.06.2001 № б/н, від 20.09.2001 № 154, від 25.12.2000 № 4.12/2, усні угоди на загальну суму 2436148,10 грн.

Виконання зазначених договорів підтверджується накладними: по договору від 20.02.2001 № 02/3/69 - від 10.04.2001 № 1004.003 на суму 432840,00 грн., в т.ч. ПДВ –72140,00 грн.; по договору від 25.06.2001 № б/н –від 01.11.2001 № 0111.004 на суму 2626506,00 грн., в т.ч. ПДВ –437751,00 грн., № 0111.03 на суму 2012345,53 грн., в т.ч. ПДВ –335390,92 грн.; по договору від 20.09.2001 № 154 –від 14.03.2001 № 2602.002 на суму 1444800,00 грн., в т.ч. ПДВ –240800,00 грн.; по договору від 25.12.2000 № 4.12/2 - від 04.04.2001 № 0404.001 на суму 243832,80 грн., в т.ч. ПДВ –40638,80 грн., від 22.03.2001 № 2203.001 на суму 68869,22 грн., в т.ч. ПДВ –1478,20 грн., від 18.04.2001 № 1804.001 на суму 156590,40 грн., в т.ч. ПДВ –26098,40 грн.; усних угод –накладними від 23.03.2001 № 2303.002 на суму 149567,00 грн., в т.ч. ПДВ –24928,00 грн., від 05.03.2001 № 0503001 на суму 1155802,18 грн., в т.ч. ПДВ –192633,70 грн., від 19.11.2001 № 1911.001 на суму 1064250,00 грн., в т.ч. ПДВ –177375,00 грн., від 12.11.2001 № 1211.001 на суму 66528,00 грн., в т.ч. ПДВ –11088,00 грн. За предметом поставки відповідали видам діяльності Військовою частиною А 1777.

Покупець сплатив вартість отриманого товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень. Факт виконання відповідачами зазначених договорів підтверджується наявними у справі письмовими доказами ( товарні накладні, податкові накладні, платіжні доручення ) і позивачем не оспорюється.

Фактичною підставою позову слугувала та обставина, що рішеннями Деснянського районного суду м. Києва від 12.12.2002 та від 27.11.2002 визнані недійсними з моменту реєстрації установчі документи контрагентів ТОВ "Юніон"- ПП "Злагода"та ТОВ "ПК-Сервісінвест", рішенням Господарського суду м. Києва від 15.04.2003 визнані недійсними угоди, укладені між ТОВ "Юніон"та ПП "Злагода", між ТОВ "Юніон"та ТОВ "ПК-Сервісінвест", за якими придбаний товар (двигуни) в подальшому реалізований Військовій частині А 1777.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що сам факт визнання недійсними з моменту реєстрації установчих документів ПП "Злагода"та ТОВ "ПК-Сервісінвест", визнання укладених між ТОВ "Юніон"та ПП "Злагода", між ТОВ "Юніон"та ТОВ "ПК-Сервісінвест"угод не є безумовним свідченням вчинення ТОВ "Юніон" будь-якого господарського зобов’язання з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Вказані судові рішення самі по собі не свідчать про факти укладання ТОВ "Юніон"правочинів з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки обставини щодо наявності (відсутності) протиправного умислу у ТОВ "Юніон" при укладанні оскаржуваних правочинів (вчиненні господарського зобов’язання) не були предметом дослідження в судовому процесі при розгляді справ, по яких ухвалені ці рішення.

В судовому процесі не були виявлені обставини, які б свідчили, що зміст виконаних договорів не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов’язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарського зобов’язання, що виникло на підставі цього договору.

Інших доводів щодо недійсності спірних договорів, позивач в судовому процесі на наводив.

Згідно статті 49 ЦК УРСР, чинного до 01.01.2004 р., якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

1 січня 2004 року згідно з пунктом 1 та пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) (далі – ЦК України (435-15) ) Цивільний кодекс Української РСР (1540-06) (далі – ЦК УРСР (1540-06) ) від 18 липня 1963 року втратив чинність. ЦК України (435-15) не містить таких публічно-правових наслідків укладення недійсної угоди, які були встановлені статтею 49 ЦК УРСР. Цим Кодексом скасована відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, суперечною інтересам держави та суспільства.

За змістом частини 2 статті 5 ЦК України цей Кодекс має зворотну дію в часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

Аналогічний припис щодо зворотної дії в часі норм Господарського кодексу України (436-15) (далі – ГК України (436-15) ), статтею 208 якого встановлені правові наслідки недійсності господарського зобов’язання, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, містить і пункт 5 Розділу ІХ "Прикінцеві положення" цього Кодексу (436-15) .

Згідно з цим пунктом положення ГК України (436-15) щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку.

Положення ГК України (436-15) щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

Таким чином, ухвалені судами рішення у справі ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і підлягають залишенню без змін як обґрунтовані та законні.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Господарського суду м. Києва від 02.07.2007, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2008 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.