Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.,

Лиски Т.О.,

Малиніна В.В.,

Мойсюка М.І.,

Бутенка В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Кримської гідрогеолого-меліоративної експедиції до Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим про визнання неправомірною та нечинною вимоги в порядку касаційного провадження за касаційною скаргою Контрольно-ревізійного відділу в .м. Сімферополі і Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року і додаткової постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2010 року, -

Позивач, Кримська гідрогеолого-меліоративна експедиція звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Контрольно ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі про визнання неправомочним та нечинним пункту 2 Обов’язкових вказівок Контрольно-ревізійного управління в АРК від 08 серпня 2008 року №22-21/985 по акту ревізії від 30 липня 08 № 22-21б/039.

Постановою від 05 серпня 2009 року суддя Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим в задоволенні позову відмовив.

Постановою від 20 квітня 2010 року Севастопольського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Кримської гідрогеолого-меліоративної експедиції (далі Кримська ГГМЕ) задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано та прийняте нове рішення по справі, яким позовні вимоги задоволено.

Додатковою постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2010 року судом апеляційної інстанції вирішено питання щодо визнання протиправним та скасування пункту 2 обов’язкових вказівок Контрольно-ревізійного управління в АРК. по акту ревізії від 30.07.2008 року № 22-21б/039.

Не погоджуючись із вказаними ухвалами суду апеляційної інстанції Контрольно-ревізійний відділ в м. Сімферополі і Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (далі КРУ) подав касаційну скаргу, в якій зазначає, що виносячи вищезазначені рішення суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права та просить їх скасувати.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи КРУ в АР Крим на 3-й квартал 2008 року Контрольно-ревізійним відділом в м. Сімферополі і Сімферопольському районі була проведена планова документальна ревізія фінансово-господарської діяльності Кримської гідрогеолого-меліоративної експедиції за період з 01 січня 2007року по 30 червня 2008 року.

За результатами зазначеної ревізії складено акт від 30 липня 2008 року. № 22-21б/039 документальної ревізії фінансово-господарської діяльності Кримської ГГМЕ за період з 01 січня 2007 року по 30 червня 2008 року.

Після складання акту ревізії відповідачем надані обов’язкові вказівки по акту ревізії у пункту 2 яких вказано, що КРУ вимагає відшкодувати фінансові порушення, що призвели до витрат фінансових ресурсів у сумі 5420,11грн., у тому числі нарахування на заробітну плату на суму 1254,55грн. та збору до Пенсійного фонду на суму 699,95грн. по необґрунтовано нарахованій та сплаченій премії.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що премія є заохочувальним заходом а не додатковою заробітною платою, оскільки передбачена спеціальним положенням.

Суд апеляційної інстанції із вищезазначеними висновками суду першої інстанції не погодився виходячи з того, що згідно з частиною 3 статті 151 КЗпП України протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

Відповідно до статті 143 КЗпП України до працівників підприємств, установ, організацій можуть застосовуватись будь-які заохочення, що містяться в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку.

Матеріалами справи безперечно підтверджується, що правилами внутрішнього трудового розпорядку Кримської ГГМЕ такого виду заохочення як премія не передбачено.

Як вірно зазначено в матеріалах апеляційної скарги: преміювання робочих, керівників, спеціалістів та службовців Кримської ГГМЕ не є заохоченням, а є додатковою заробітною платою працівників.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про оплату праці"додатковою заробітною платою є винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Премії пов’язані з виконанням виробничих завдань передбачені системою оплати та регулюються Положеннями про преміювання Кримської ГГМЕ, тому відносяться до додаткової заробітної плати.

Позбавлення премій двох працівників Кримської ГГМЕ, передбачених системою оплати праці, було проведено позивачем відповідно до положення про преміювання і лише тільки за той розрахунковий період, у якому було допущено порушення.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Положення про Міністерство праці та соціальної політики, затвердженого Указом Президента України від 01грудня 1997року №1319/97 (1319/97) , Міністерство праці та соціальної політики України має право надавати нормативні акти та роз’яснення з питань оплати праці, які обов’язкові для виконання.

Згідно роз’яснення Міністерства праці та соціальної політики від 20 січня 2009 року, яке надано Кримської ГГМЕ, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій, відповідно до статті 2 Закону України "Про оплату праці", відносяться до додаткової заробітної плати. Позбавлення премій, передбачених системою оплати праці, провадиться відповідно до положення про преміювання працівників, що діє на підприємстві, в установі і може провадитися тільки за той розрахунковий період, у якому було допущено порушення, і оформляється наказом керівника з обов’язковим зазначенням конкретних обставин, які стали причиною депреміювання.

Суд касаційної інстанції погоджується із вказаними висновками суду апеляційної інстанції.

Доводи Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим зазначені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстав для скасування або зміни рішень суду апеляційної інстанції не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст..220, 222, 223, 224, 231 КАС України (2747-15) ,

Касаційну скаргу Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року і додаткову постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2010 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.