Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т, Леонтович К.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради на постанову Торезького міського суду Донецької області від 01 вересня 2008 р. та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2008 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради про зобов'язання здійснити доплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2005, 2006, 2007,2008 роки, -

Постановою Торезького міського суду Донецької області від 01 вересня 2008 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради про зобов'язання здійснити доплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2005, 2006, 2007,2008 роки позов частково задоволений.

Визнані неправомірними дії відповідача щодо відмови у проведенні виплати заборгованості з щорічної разової грошової допомоги ОСОБА_2 за 2007 рік та стягнуто на користь ОСОБА_2 з Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради 2888,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2008 р. змінено вищевказану постанову, в частині зміни суми призначеної до стягнення: замість 2888,00 грн. стягнути 2920,48 грн. В іншій часті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради звернулось з касаційною скаргою, у якій просить постанову Первомайського міського суду Луганської області від 26 серпня 2008 р. та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2008 р. скасувати та відмовити в задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована невірним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів знаходить підстави до її часткового задоволення з огляду на наступне.

Відмовляючи позивачу в задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача недоплаченої у 2005, 2006, 2008 роках одноразової щорічної допомоги як учаснику бойових дій, суди дійшли правильного висновку, що грошова допомога до 5 травня була виплачена у вищевказаних роках згідно чинного законодавства у розмірах, передбачених Законами України "Про Держаний бюджет України"на відповідні роки.

Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання неправомірної відмови відповідача у виплаті щорічної грошової допомоги у 2007 році та стягненні відповідної недоплаченої суми такої допомоги, суди попередніх інстанцій помилково виходили з того, що для врегулювання спірних правовідносин у цій справі пріоритетними є норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) . Такий висновок зроблений судами з порушенням правил застосування норм матеріального права, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є ветераном війни-інвалідом 2 групи, у зв’язку із чим має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком до 9 травня (повинна виплачуватися до 5 травня) відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

У 2007 році позивач отримав від відповідача грошову допомогу до 5 травня в розмірі 360грн., передбачену Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій. При цьому дія статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"на час виникнення спірних правовідносин була зупинена Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

Однак, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольняючи частково позов, не врахував вище зазначених норм матеріального права про зупинення дії норми, за якою позивач мав право на отримання допомоги в більшому розмірі. Тобто, суд застосував недіючу норму права.

Посилання судів на пункт 1 Рішення Конституційного Суду України №6 –рп/2007 (v0a6p710-07) від 09 липня 2007 року у справі №1-29/2007, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), деякі положення закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , у тому числі і положення пункту 13 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частину 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги колегія суддів вважає помилковим, оскільки це рішення було прийнято після закінчення строку проведення цієї допомоги.

Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня 2007 року) відповідач діяв відповідно до діючого законодавства. Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2007 р. відповідно до Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (3551-12) .

В такому випадку суду слід було керуватись приписами рішення Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997р. №4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) . у пункті 3 мотивувальної частини якого суд зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопередметними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом. автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

За змістом ч. 3 ст. 150 Конституцій України рішення Конституційного Суду є обов’язковими до виконання на території України. Відповідно до ч.2ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суд першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради задовольнити частково.

Постанову Торезького міського суду Донецької області від 01 вересня 2008 р. та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2008 р. в частині визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови у проведенні виплати заборгованості з щорічної разової грошової допомоги ОСОБА_2 за 2007 рік та стягнення на користь ОСОБА_2 з Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради 2920,48 грн. скасувати.

В задоволенні позовних вимог в частині визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови у проведенні виплати заборгованості з щорічної разової грошової допомоги ОСОБА_2 за 2007 рік та стягнення на користь ОСОБА_2 з Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради 2920,48 грн. відмовити.

В решті постанову Торезького міського суду Донецької області від 01 вересня 2008 р. та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2008 р. залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.