К-40062/09-С Про перерахунок пенсії - 12.10.2010 Прийняття

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України (далі –УПФ України) в Старобільському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії за касаційною скаргою УПФ України в Старобільському районі Луганської області на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 20 лютого 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2009 року,

У січні 2009 року ОСОБА_1 у Старобільському районному суді Луганської області пред’явив позов до УПФ України в Старобільському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтуванні позовних вимог послався на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, визнаний інвалідом 2-ої групи у зв’язку з захворюванням, пов’язаному з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання щомісячної державної пенсії у розмірі 75 відсотків від мінімальної пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідач відмовив йому у перерахунку пенсії з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого чинним законодавством.

Просив визнати неправомірною відмову УПФ України в Старобільському районі Луганської області провести перерахунок пенсії з інвалідності і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та зобов’язати УПФ України в Старобільському районі Луганської області провести перерахунок пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого законодавчими актами, з 01 квітня 2007 року.

Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 20 лютого 2009 року, залишеною без зміни ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2009 року, позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправними дії УПФ України в Старобільському районі Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 у підвищенні державної та додаткової пен сії за шкоду, заподіяну здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Зобов'язано УПФ України в Старобільському районі Луганської області підвищити ОСОБА_1 державну та додаткову пенсії за шкоду, заподія ну здоров’ю, виходячи з встановленого законом на відповідний рік базового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,.

Зобов'язано УПФ України в Старобільському районі Луганської області підвищити ОСОБА_1 та здійснити виплату з урахуванням фактично раніш отри маних сум:

з 01 квітня 2007 року: державної пенсії в розмірі 3280,48 грн. (410,06грн. х 8) та додаткової пенсії в розмірі 307,55грн. (75 відсотків від 410,06 грн.);

з 01 жовтня 2007 року: державної пенсії в розмірі 3320,88грн. (415,11 грн. х 8) та додаткової пенсії в розмірі 311,33 грн. (відсотків від 415,11 грн.);

з 01 січня 2008 року: державної пенсії в розмірі 3760,00 грн. (470,00 грн. х 8) та додаткової пенсії в розмірі 352,50 грн. (відсотків від 470,00 грн.);

з 01 квітня 2008 року: державної пенсії в розмірі 3848,00 грн. (481,00 грн. х 8) та додаткової пенсії в розмірі 360,75 грн. (відсотків від 481,00 грн.);

з 01 липня 2008 року: державної пенсії в розмірі 3856,00 грн. (482,00 грн. х 8) та додаткової пенсії в розмірі 361,50 грн. (відсотків від 482,00 грн.);

з 01 жовтня 2008 року: державної пенсії в розмірі 3984,00 грн. (498,00 грн. х 8) та додаткової пенсії в розмірі 373,50 грн.(відсотків від 498,00 грн.)

Зобов'язано УПФ України в Старобільському районі подальше підвищення та перерахунок пенсії ОСОБА_1 здійснювати в порядку підвищення розміру державної і додаткової пенсії, визначеному частиною третьою статті 67 Закону України № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з моменту збільшення розміру прожиткового мінімуму незалежно від звернення до органів Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій УПФ України в Старобільському районі Луганської області подало касаційну скаргу. Посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені види пенсій, які підлягають виплаті особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1, 2, 3 та 4 категорій, це зокрема, державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (чинної на час виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 2-ої групи за захворюванням, яке пов’язане з роботою з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, і належить до осіб категорії 1, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку в УПФ України у в Старобільському районі Луганської області.

Йому призначені державна та додаткова пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до положень статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір яких обчислений у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України.

ОСОБА_1 звертався до УПФ України в Старобільському районі Луганської області з заявою про проведення перерахунку цих пенсій відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законодавчими актами України, але в проведенні перерахунку пенсії йому було відмовлено.

Така відмова є неправомірною, а тому в своєму рішенні суд першої інстанції вірно визнав дії УПФ України в Старобільському районі Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 підвищити розмір державної та додаткової пен сії за шкоду, заподіяну здоров’ю, протиправними.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Також суди правильно не взяли до уваги посилання відповідача на частину п’яту статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.

При визначенні розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", іншого законодавчого або нормативно-правового акту, які б визначали цей розмір або встановлювали інший розмір, немає.

Тому, правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо неприйняття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене статтями 50 та 54 Закону.

Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Згідно з частиною третьою статті 67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки пенсія позивачу має визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись з урахуванням нового розміру мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_1 у частині щодо визнання неправомірними дій відповідача та про зобов’язання перерахувати пенсії, а суд апеляційної інстанції правильно залишив в законній силі це рішення у відповідній частині.

Разом з тим, суд касаційної інстанції зауважує, що суд першої інстанції безпідставно зобов'язав УПФ України в Старобільському районі і в подальшому підвищувати та перераховувати державну і додаткову пенсію ОСОБА_1, оскільки прогнозування можливих порушень зі сторони відповідача та зобов’язання його на майбутнє є передчасним. На ці порушення чинного законодавства не звернув уваги суд апеляційної інстанції.

Тому, рішення судів попередніх інстанцій у відповідній частині підлягають скасуванню.

В задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області задовольнити частково.

Постанову Старобільського районного суду Луганської області від 20 лютого 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії у частині зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі у майбутньому у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму здійснювати перерахунок пенсії ОСОБА_1 скасувати.

В решті вказані рішення залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 235- 242 Кодексу адміністративного судочинства України.