Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради (далі –УПСЗН) про відмови неправомірною,-

У грудні 2007 року ОСОБА_6 звернулась до суду з вказаним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до положень Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (2811-12) (далі – Закон № 2811-ХІІ (2811-12) ) вона як мати малолітніх ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 має право на отримання допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку в розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Посилаючись на те, що вона отримує цю допомогу в меншому розмірі, ніж передбачено Законом № 2811-ХІІ (2811-12) , просила визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати УПСЗН щомісячно виплачувати допомогу по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку не менш прожиткового мінімуму, для дітей віком до 6 років.

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2008 року позов задоволено. Визнано відмову УПСЗ незаконною. Зобов’язано УПСЗН здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_6 допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку в розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу з дітьми". Перерахунок здійснити з 01.2007 року і допомога має виплачуватись окремо на кожну дитину позивача - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ними трирічного віку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2009 року постанову суду першої інстанції змінено. Доповнено абзац третій резолютивної частини постанови словами: "на кожну дитину за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року". Абзац четвертий виключено. В решті постанову залишено без змін.

У касаційній скарзі УПСЗН, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_6, маючи сина та доньку ІНФОРМАЦІЯ_1, здійснює за ними нагляд і має право на отримування допомоги по догляду за дітьми у розмірі, встановленому частиною першою статтею 15 Закону № 2811-ХІІ, згідно з якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Статтею 3 Закону № 2811-ХІІ передбачено виплату допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; одноразової допомоги при народженні дитини; допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та інших видів допомоги.

Частиною першою статті 14 зазначеного Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно. Статтею 15 цього ж Закону встановлено розмір допомоги.

Абзацом третім частини другої статті 56, пунктами 7, 14 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік"(далі – Закон № 489-V (489-16) ) зупинено на 2007 рік дію, зокрема статті 15 Закону № 2811-ХІІ і встановлено, що у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) пункт 14 статті 71 Закону № 489-V в частині зупинення на 2007 рік дії зазначених вище положень Закону № 2811-ХІІ (2811-12) визнано такими, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) .

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Статтею 62 Закону № 489-V затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років з 1 квітня –у розмірі 463 грн., з 1 жовтня – 470 гривень.

Отже, спірні відносини з 1 січня по 9 липня 2007 року регулюються відповідно до пункту 14 частини першої статті 71 Закону № 489-V, а з 9 липня по 31 грудня 2007 року – до статті 15 Закону № 2811-ХІІ.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача надати позивачу допомогу по догляду за дітьми до досягненню ними трирічного віку, відповідно до Закону № 2811 –Х11 (2811-12) з 9 липня 2007 року.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи.

Згідно ч. 3 ст. 211 КАС підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України підстави для їх обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради відхилити, а постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2008 року у незміненій частині і постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.