Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2009 року у справі №2-а-8780/08 за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області, Гречаної Лариси Василівни начальника відділу контролю у сфері державної власності Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області, Василькової Марії Густавівни головного контролер-ревізора відділу контролю у сфері державної власності Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

У вересні 2008 року Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося в суд з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати неправомірними дії посадових осіб Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області щодо включення до акту перевірки від 25.03.2008 року №05-21/31 неправдивих відомостей щодо завищення господарською службою залізниці витрат на зайво нарахований резерв оплати відпусток з нарахуваннями, які не відкориговані на дату балансу (01.01.2008) на суму 641 387, 04 грн. (2 півріччя 2006 року –на суму 184 305, 06 грн. та 2007 рік –457 081, 08) та порушення п.18 П(С)БО №11 "Зобов’язання";

Справа № К-42741/09 Доповідач: Леонтович К.Г.

- зобов’язати Контрольно-ревізійне управління в Дніпропетровській області виключити з акту перевірки від 25.03.2008 №05-21/31 шляхом обов’язкового долучення до акту рішення суду, інформацію щодо завищення господарською службою залізниці витрат на зайво нарахований резерв оплати відпусток з нарахуваннями які не відкориговані на дату балансу (01.01.2008) на суму 641 387, 04 грн. (2 півріччя 2006 року –на суму 184 305, 06 грн. та 2007 рік –457 081, 08) та порушення п.18 П(С)БО №11 "Зобов’язання".

В процесі розгляду справи до участі в якості відповідачів були залучені Гречана Лариса Василівна начальник відділу контролю у сфері державної власності Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області та Василькова Марія Густавівна головний контролер-ревізор відділу контролю у сфері державної власності Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2009 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання п.2.36 плану контрольно-ревізійної роботи Головного контрольно-ревізійного управління України на 1 квартал 2008 року КРУ в Дніпропетровській області, проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Придніпровська залізниця". За результатами ревізії складений акт про результати ревізії від 25.03.2008 р. №05-21/31.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову зазначають, що позивачем оскаржуються дії по включенню в акт перевірки неправдивих відомостей і на відновлення порушеного права позивач вимагає зобов'язати КРУ виключити з акту перевірки відповідну інформацію шляхом долучення до акту відповідного рішення суду. Оскаржуючи дії по включенню в акт відомостей, фактично оскаржується акт перевірки, що підтверджується обраним позивачем способом відновлення заявленого та порушеного права. Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , а є документом, який фіксує факт її проведення та результати.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційним письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Чинне законодавство не передбачає можливості внесення змін до акту ревізії, зазначаючи, що виключно письмовим висновком, визначається позиція контролюючого органу за наслідками розгляду зауважень до акту ревізії. Також, не передбачено долучення до акту рішення суду, як спосіб внесення в акт відповідних змін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. N 550 (550-2006-п) а затверджений "Порядок проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою", який визначає процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання.

Інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Результати ревізії оформляються актом, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. Акт ревізії містить: - вступну частину, в якій зазначаються підстава для проведення ревізії, гема ревізії, повна назва об'єкта контролю, його місцезнаходження, відомості про організаційно-правову форму та форму власності, дати початку і закінчення ревізії, період, який підлягав ревізії, перелік посадових осіб служби та залучених спеціалістів, що проводили ревізію, перелік посадових осіб, які відповідали за фінансово-господарську діяльність об'єкта контролю у період, що підлягав ревізії; - констатуючу частин, в якій наведено інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням, за який період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, а також висновок про наявність або відсутність порушень законодавства.

Виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Акт ревізії підписується посадовою особою служби та керівником і головним бухгалтером об'єкта контролю або особою, уповноваженою на ведення бухгалтерського обліку, а також за необхідності іншими працівниками об'єкта.

Так, позивач з урахуванням уточнень до позовних вимог фактично просить: визнати неправомірними дії відповідача щодо включення до акту перевірки неправдивих відомостей; зобов'язати відповідача виключити з акту перевірки інформацію шляхом долучення до акту рішення суду.

Однак, як зазначено вище, акт ревізії це документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати.

Відповідач мав повноваження відповідно до ст. 19 Конституції України на проведення перевірки, скористався цими повноваженнями та виклав свою позицію шляхом підготовки акту ревізії.

Докази включення відповідачем в акт перевірки неправдивих відомостей не були надані судам попередніх інстанцій.

Суди вірно зазначили, що обраний позивачем спосіб захисту своїх інтересів не узгоджується з тими можливостями, які надає Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) для звернення з позовом до суду.

Посилання позивача на ст. 17 КАС України, як на підставу для оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень без будь-яких обмежень не узгоджується з вимогами, заявленими позивачем.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо визнання неправомірними дій відповідача щодо включення до акту перевірки неправдивих відомостей; зобов'язати відповідача виключити з акту перевірки інформацію шляхом долучення до акту рішення суду.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" –відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2009 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.