К-6810/08-С Про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та визнання неправомірними дій - 22.04.2010 Прийняття

Приватне підприємство "Нова"(далі –позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська (далі –відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області (далі –відповідач-2) про стягнення з державного бюджету суми бюджетної заборгованості по невідшкодованому податку на додану вартість за вересень 2002 року у розмірі 1426369,00 грн.; визнання неправомірними дій службових та посадових осіб ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, що пов’язані з затримкою відшкодування ПП "Нова" з державного бюджету бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації за вересень 2002 року, з проведенням у липні 2004 року тематичної перевірки ПП "Нова"з питання правильності суми податку на додану вартість, заявленої підприємством до відшкодування з державного бюджет по декларації за вересень 2002 року та прийняттям податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2004 року № 0001122303/0, зі складанням акту відмови директора ПП "Нова" від підпису акту перевірки підприємства від 16 липня 2004 року № 04403; визнання недійсним (незаконним) та скасування податкового повідомлення рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 16 липня 2004 року № 0001122303/0 (в редакції доповнення до позовної заяви від 12 лютого 2007 року №5/П).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2007 року у позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2008 року постанову господарського суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2007 року скасовано. Позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська стосовно затримки відшкодування ПП "Нова" з державного бюджету заборгованості з податку на додану вартість по декларації за вересень 2002 року та скасовано податкове повідомлення рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 16 липня 2004 року № 0001122303/0. Стягнуто з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області на користь ПП "Нова"грошові кошти по заборгованості за повернення податку на додану вартість за вересень 2002 року у сумі 1426369,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2008 року, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2007 року залишити без змін.

В касаційній скарзі заступник прокурора Дніпропетровської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2008 року, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2007 року залишити без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, відповідача-1 та прокуратури, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, колегія суддів, враховуючи межі касаційних скарг, дійшла висновку, що касаційні скарги заступника прокурора Дніпропетровської області та ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

12 вересня 2002 року на виконання умов договору купівлі-продажу від 11 вересня 2002 року № 12/Н ПП "Нова"отримало від ТОВ "Стілекс"товарно-матеріальні цінності на загальну суму 8793673,57 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 1465612,26 грн. згідно видаткової накладної від 12 вересня 2002 року № 12/Н/1 та податкової накладної від 12 вересня 2002 року № 12/Н/1. Сума податку на додану вартість по податковій накладній від 12 вересня 2002 року № 12/Н/1 у розмірі 1465612,26 грн. була включена позивачем в книгу обліку придбання товарів (робіт, послуг) та до податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2002 року.

18 жовтня 2002 року ПП "Нова"подало до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2002 року (вх. № 50675), у рядках 25, 25.1, 25.1.1 якої визначило залишок суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов’язань платника протягом трьох наступних звітних періодів у зарахування в рахунок платежів з податку на додану вартість.

24 червня 2004 року позивач звернувся до податкового органу з листом № 0624 про зміну напряму відшкодування на розрахунковий рахунок (облігації) в сумі 1750885,00 грн. у зв’язку з тим, що сума податку на додану вартість, яка рахувалась на особовому рахунку підприємства станом на 01 січня 2004 року в розмірі 3792888,00 грн. не відшкодована.

ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська провела попередню перевірку ПП "Нова"з питання правильності суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування з бюджету по декларації за вересень 2002 року, за результатами якої було складено акт №04403-23330100 від 16 липня 2004 року.

Перевіркою було встановлено завищення позивачем від’ємного значення по податку на додану вартість за вересень 2002 року у сумі 1426369,00 грн., оскільки на дату складання акту ПП "Нова"не надано документів, які б засвідчували проведення розрахунків зі своїм основним постачальником, а отже продавцем податок на додану вартість з покупця не сплачено, у зв’язку з чим у останнього відсутнє право на бюджетне відшкодування.

16 липня 2004 року ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001122303/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1426369,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оплата позивачем отриманого у вересні 2002 року від ТОВ "Стілекс"товару була здійснена в наступних податкових періодах (листопаді 2002 року та грудні 2003 року), внаслідок чого, отримавши право на включення суми податку на додану вартість у складі ціни цього товару до податкового кредиту у вересні 2002 року, ПП "Нова"права на отримання бюджетного відшкодування зазначеної суми за цей період не набув, у зв’язку з чим дії податкового органу щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень 2002 року є правомірними

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов’язань та податкового кредиту, який, в свою чергу, виникає за правилом першої з подій: зокрема, з дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість"бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно абзаців 1, 2 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкової накладної № 12/Н/1 від 12 вересня 2002 року, оскільки сума податкового кредиту у розмірі 1426369,00 грн. сформована на підставі належним чином оформленої податкової накладної, отриманої від ТОВ "Стілекс", зареєстрованого платником податку на додану вартість на час укладення та виконання договору купівлі-продажу від 11 вересня 2002 року № 12/Н.

Оплата товарно-матеріальних цінностей була здійснена позивачем грошовими коштами в сумі податку на додану вартість 1465612,26 грн. в листопаді –грудні 2002 року та у лютому 2003 року.

Так, Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) на момент виникнення спірних правовідносин визначав два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість у податковий кредит звітного періоду: якщо вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат або не підлягає амортизації; при непідтвердженні витрат на сплату цього податку податковими накладними.

Крім того, відповідно до даних облікової картки позивача на 01 жовтня 2002 року рахується переплата з податку на додану вартість у сумі 928533,00 грн., а з врахуванням декларації за вересень 2002 року –2391902,00 грн.

Що стосується напрямку відшкодування, зазначеного в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2002 року та в листах позивача про зміну напрямку відшкодування, то, як встановлено судами і не заперечувалося сторонами, відшкодування позивачу податку на додану вартість не було здійснено ні шляхом оформлення облігацій внутрішнього державного займу, ні в рахунок погашення його податкових зобов’язань.

Оскільки вказані умови податковим органом підтверджені не були, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що відсутні підстави для зменшення податкового кредиту позивача з податку на додану вартість при здійсненні операції з купівлі продажу товарів згідно договору від 11 вересня 2002 року № 12/Н.

Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з Державного бюджету України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про неправомірність дій ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська стосовно затримки відшкодування ПП "Нова" з державного бюджету заборгованості з податку на додану вартість по декларації за вересень 2002 року та скасування податкового повідомлення рішення від 16 липня 2004 року № 0001122303/0, та, як наслідок, стягнення з Державного бюджету України суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за вересень 2002 року у сумі 1426369,00 грн.

Доводи касаційних скарг викладеного не спростовують.

Згідно ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга заступника прокурора Дніпропетровської області та касаційна скарга Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська підлягають залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2008 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області та касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2008 року залишити без змін.