Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Ланченко Л.В.

Степашка О.І.

при секретарі Савченку А.В.

за участю представників сторін:

позивача неявка

відповідача неявка

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя на постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28.11.2006 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 08.02.2007 року

у справі № 2а-37/2006 (22-а-181/07)

за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

до 1. ОСОБА_4,

2. ОСОБА_5,

3. ОСОБА_6,

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецелектро",

третя особа - Державний реєстратор Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради

про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, припинення юридичної особи та визнання нечинними установчих документів господарського товариства

У квітні 2006 року Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя звернулась до Хортицького районного суду м. Запоріжжя з позовом до відповідачів (з урахуванням заяви про уточнення та доповнення позовних вимог) про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, припинення юридичної особи, визнання нечинними статуту, змін до установчих документів, первинних бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів господарського товариства.

Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28.11.2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 08.02.2007 року, позов задоволено частково. Визнано недійсним запис № 0020528 від 25.09.2003 року про проведення державної реєстрації нової редакції установчого договору ТОВ "Укрспецелектро". В решті в позові відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно з пунктом 17 статті 11 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні"органи державної податкової служби мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.

За змістом статей 22, 38 Закону України від 05.15.2003 року № 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"з підстав, передбачених цим Законом (755-15) , зокрема, у разі визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, суд може постановити рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язане з банкрутством юридичної особи.

При цьому з Прикінцевих положень розділу VІІ цього ж Закону (755-15) вбачається, що закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом (755-15) , тобто до 01.07.2004 року, діють у частині, що не суперечить цьому Закону (755-15) .

Отже, положення пункту 17 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"щодо права податкового органу на звернення до суду з позовом про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності, пункту 2 частини першої статті 110 Цивільного кодексу України щодо можливості ліквідації юридичної особи за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, частини шостої статті 59 Господарського кодексу України щодо скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання слід розуміти як положення щодо припинення юридичної особи.

Таким чином, вимога про припинення юридичної особи, заявлена позивачем, відповідає повноваженням органу державної податкової служби.

Проте, судами попередніх інстанцій не враховано, що відповідачем у справі про припинення юридичної особи є юридична особа, а не її учасники (засновники), оскільки учасники в порядку, встановленому законом та установчими документами, входять до складу вищого органу юридичної особи.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Виходячи з наведеного, заявлена позивачем вимога про припинення юридичної особи, яка відповідає повноваженням органу державної податкової служби, належить до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Відповідно до пункту 4 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України (2747-15) Державна судова адміністрація України повідомила у газеті "Урядовий Кур’єр"від 09.12.2008 року № 231 про початок діяльності Запорізького окружного адміністративного суду з 29.12.2008 року.

У зв’язку з тим, що на час звернення позивача до суду з позовом у даній справі не розпочав діяльності відповідний окружний адміністративний суд, дана справа підлягала розгляду господарським судом, оскільки вона була підвідомча господарським судам відповідно до статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України 1991 року.

Таким чином, Хортицький районний суд м. Запоріжжя та Апеляційний суд Запорізької області помилково розглянули непідвідомчий їм спір.

Також, суди не врахували, що вимоги податкового органу про визнання недійсними установчих документів, усіх первинних бухгалтерських документів не можуть бути предметом судового розгляду в якості самостійних позовних вимог, оскільки в силу, зокрема, статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"статут, первинні документи суб’єкта господарювання підлягають правовій оцінці в справі з іншими позовними вимогами, зокрема, про припинення юридичної особи. Визнання зазначених документів недійсними законом не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання недійсними статуту, первинних бухгалтерських документів підприємства окремому судовому розгляду не підлягають. Висновок суду про невідповідність цих документів вимогам чинного законодавства має міститись у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до адміністративного суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 220 - 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя задовольнити частково.

Постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28.11.2006 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 08.02.2007 року у даній справі скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .