Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

Карася О.В.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Господарського суду Одеської області від 10.05.2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2007 року

у справі № 14/94-07-2090А (22а-900/2007)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Одеський завод поршневих кілець"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

про скасування податкового повідомлення-рішення

У березні 2007 року Відкрите акціонерне товариство "Одеський завод поршневих кілець"звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000031640/0 від 23.02.2007 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємством правомірно (на підставі належним чином оформлених податкових накладних) було сформовано податковий кредит, а тому прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.

Постановою Господарського суду Одеської області від 10.05.2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2007 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одесі оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань господарських відносин з ТОВ "Будівельний світ"за період з 01.11.2005 року по 01.12.2006 року, за наслідками якої складено Акт №126/16-40/00235878/2 від 19.02.2007 року (далі –Акт перевірки).

За даними Акта перевірки встановлено порушення підприємством підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 26658,00 грн.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення –рішення № 0000031640/0 від 23.02.2007 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 40185,00 грн. (26658,00 грн. основного платежу та 13527,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

На думку податкового органу, оскільки рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19.12.2006 року визнано недійсними статут та свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента позивача –ТОВ "Будівельний світ"з моменту їх реєстрації, то податкові накладні, видані таким контрагентом за період з травня по серпень 2006 року, не можуть бути підставою для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України від 15.05.2003 року № 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців'юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

На час здійснення господарських операцій ТОВ "Будівельний світ" перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2007 року скасовано рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19.12.2006 року, яким визнано недійсними статут та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Будівельний світ", провадження у справі закрито.

Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР визначено вичерпний перелік обов’язкових реквізитів, що має містити податкова накладна, видана покупцем продавцю.

Відповідно до даних податкових накладних, які містяться в матеріалах справи та на які є посилання в Акті перевірки, вони оформлені відповідно до вимог, зазначених в підпункті 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Таким чином, ВАТ "Одеський завод поршневих кілець"правомірно включило зазначені суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов’язку щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) вступає у зв’язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов’язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Крім того, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на вищевказане судами попередніх інстанцій обґрунтовано визначено те, податковим органом в ході судового розгляду не було доведено правомірності прийняття ним спірного податкового повідомлення-рішення.

За вказаних обставин судова колегія дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв’язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Одеської області від 10.05.2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2007 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 –239 КАС України (2747-15) .