АС-13/04-07 Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - 22.04.2010 Прийняття

Постановою Господарського суду Харківської області від 16.02.2007, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2007. позов задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 13.12.2006 № 001782310/0 про визначення ТОВ "Надія-Кріс"податкового зобов’язання за платежем з ПДВ в сумі 80751,00 грн.. в тому числі 53834,00 грн. –основний платіж та 26917,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції, від 13.12.2006 № 0001792310/0 про визначення ТОВ "Надія-Кріс"податкового зобов’язання за платежем з податку на прибуток в сумі 3660,80 грн.. в тому числі 2650,00 грн. –основний платіж та 1010,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Судові рішення вмотивовані висновком судів першої та апеляційної інстанцій про правомірне включення позивачем до податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, серпень, вересень 2005 року ПДВ в сумі 53834,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Альфін", ТОВ "Втор метал"та ТОВ "Надія-А.С.", правомірне віднесення до валових витрат в ІІІ-ІУ кварталах 2005 року витрат в загальній сумі 16483,33 грн. у зв’язку з придбанням маркетингових послуг та нарахування в І-ІІІ кварталах 2005 року амортизаційних відрахувань в загальній сумі 4599,00 грн. на балансову вартість легкового автомобіля, визначену з врахуванням податку на додану вартість.

В касаційній скарзі ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Позивач не реалізував право на подання заперечень на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення ТОВ "Надія-Кріс"податкових зобов’язань згідно з оспорюваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 07.12.2006 № 873/23-30591871, про завищення позивачем в податковому обліку з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, серпень, вересень 2005 року податкового кредиту на загальну суму 53834,00 грн. внаслідок включення сум податку за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ "Альфін", які не відповідають пункту 18 Порядку оформлення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 (z0233-97) ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 (z0233-97) ), оскільки не містять підпису особи, уповноваженої платником податку здійснювати поставку товарів (робіт, послуг), а також за податковими накладними", ТОВ "Вторметал"та ТОВ "Надія-А.С.", виписаними на поставку маркетингових послуг, використання яких в господарській діяльності позивачем документально не підтверджено; про завищення валових витрат в податковому обліку з податку на прибуток за ІІІ-ІУ квартали 2005 року за рахунок включення витрат, пов’язаних з придбанням маркетингових послуг, у сумі 16483,33 грн., які не використовувались позивачем у господарській діяльності, та завищення амортизаційних відрахувань за І-ІІІ квартали 2005 року в загальній сумі 4599,00 грн. на балансову вартість придбаного легкового автомобіля, включаючи суму ПДВ.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податкові накладні, виписані ТОВ "Альфін", відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а наявність в них факсимільної копії підпису особи, уповноваженої товариством на поставку товарів та послуг не суперечить положенням норми цього підпункту; що придбання позивачем маркетингових послуг підтверджується актами виконаних робіт по проведенню маркетингових досліджень ТОВ ТОВ "Вторметал", ТОВ "Надія-А.С."та СПД ОСОБА_2, а відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 вказаної статті ПДВ, сплачений у зв’язку з придбанням легкового автомобіля (крім таксомоторів) не включається до податкового кредиту, відноситься до валових витрат, з огляду на що позивач правомірно нараховував в податковому обліку амортизацію на всю вартість придбаного легкового автомобіля, включаючи ПДВ.

Такий висновок, однак, не відповідає правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 11 КАС України, в яких розкрито зміст такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з’ясування обставин справи, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Частиною 1 ст. 138 цього Кодексу визначено, що предметом доказування в адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на вимоги наведених норм процесуального права в судовому процесі підлягали встановленню обставини, на які посилався відповідач в обґрунтування доводів про правомірність зменшення в податковому обліку позивача сум податкового кредиту та валових витрат за вище вказані звітні податкові періоди, зокрема відсутність факту використання позивачем результатів маркетингових послуг в господарській діяльності. Встановлення цього факту має істотне значення для правильного вирішення питання щодо правомірності зменшення позивачем оподатковуваного доходу та чистої суми податкових зобов’язань з ПДВ. Разом з тим, суд в обґрунтування свого висновку про правильність ведення позивачем податкового обліку обмежився лише посиланням на податкові накладні, видані ТОВ "Вторметал"і ТОВ "Надія-А.С."на поставку маркетингових послуг, та акти виконаних робіт по проведенню маркетингових досліджень, підписані між позивачем та ТОВ "Вторметал",ТОВ "Надія-А.С.", СПД ОСОБА_2, не з’ясувавши зміст цих досліджень, їх обсяг, форми викладення, тобто ознаки, які б свідчили про реальність таких досліджень, а також їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, оскільки саме реальність послуг та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача є визначальними у вирішенні даного спору.

До предмету доказування у даній справі входять і обставини щодо придбання позивачем товару (балка двотаврова, швелер) та послуг (розрізування металоконструкцій, навантажувально-розвантажувальні роботи, зважування, очищення) у ТОВ "Альфін". Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що податкові накладні, виписані від імені ТОВ "Альфін"на поставку товару та послуг не містять підпису уповноваженої товариством особи здійснювати поставку, оскільки податкові накладні містять факсимільне відтворення підпису особи, прізвище якої не співпадає із прізвищем директора товариства (ОСОБА_3), при тому, що за штатом в товаристві значиться одна особа, а документи, які б підтверджували наявність трудових відносин з громадянином ОСОБА_3 під час перевірки ТОВ "Альфін"надана не було. Відповідач також посилався на відсутність ТОВ "Альфін"за юридичною адресою та на розгляд господарським судом Харківської області справи про визнання товариства банкрутом (а.с. 7, т. 2).

За таких обставин суду слід було з’ясувати можливість здійснення поставки від імені ТОВ "Альфін"ОСОБА_3, а отже і поставки взагалі.

Відповідно до підпункту 8.4.1 пункту 8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Норма цього підпункту є спеціальною при визначенні розміру витрат, на які збільшується балансова вартість відповідної групи основних фондів та вартість яких підлягає амортизації. Оскільки інше не встановлено, ця норма поширюється і на амортизації витрат на придбання легкового автомобіля. Суди ж попередніх інстанцій помилково виходили з того, що припис підпункту 7.4.2 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість'є підставою для нарахування амортизації на суму ПДВ, сплаченого позивачем у зв’язку з придбанням легкового автомобіля.

Суду слід було також мати на увазі, що правове регулювання податкового обліку валових витрат встановлено статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Зокрема, абзацом першим підпункту 5.3.3 пункту 5.3 цієї статті визначено, що до складу валових витрат не включаються суми, перераховані на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Відповідно до ст. 15 цього Закону ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Оскільки валові витрати впливають на обчислення оподатковуваного прибутку, положення цієї статті поширюються і на правила щодо податкового обліку валових витрат.

А відтак при конкуренції норм, які визначають порядок податкового обліку валових витрат, слід керуватися нормами Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , яким податок на додану вартість виключено з валових витрат безвідносно до того, у звязку з придбанням яких товарів (робіт, послуг) цей податок сплачено в ціні придбання.

Згідно з частиною 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Наведені порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити передбачені законом засоби для забезпечення повного та всебічного з’ясування обставин справи та вирішити спір відповідно до встановлених обстави та норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 220, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова задовольнити частково, скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2007, постанову Господарського суду Харківської області від 16.02.2007. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.