Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому

засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2007

у справі № 15/170/06 Господарського суду Миколаївської області

за позовом дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства "Мостобуд"- Мостобудівельний загін № 73

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 27.07.2006 позов дочірнього підприємства ВАТ "Мостобуд"- Мостобудівельний загін № 73"задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м. Миколаєві від 13.02.2006 № 0001391701/0/2200 про зобов’язання сплатити штраф у розмірі 13,32 грн., накладений на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(далі – Закон № 2181-ІІІ (2181-14) ), стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у сумі 101,00 грн. та повернуто 118,00 грн., сплачених за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2007 постанову суду першої інстанції змінено в частині розміру судового збору, що підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України, до 3,40 грн.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову вмотивований тим, що базовий податковий звітний період зі сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів становить календарний рік, а оскільки при визначенні позивачу суми штрафних санкцій контролюючий орган виходив зі строку сплати, встановленого ст. 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів"від 11.12.1991 № 1963-ХІІ (далі – Закон № 1963-ХІІ (1963-12) ), а саме: до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом, - відсутні підстави для накладення на позивача штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ, відповідальність за яким настає за порушення строків сплати податкових зобов’язань, встановлених цим Законом.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій ст. 5 Закону № 1963-ХІІ, пункту 1.2 ст. 1, підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17, пункту 19.4 ст. 19 Закону № 2181-ІІІ.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Ленінською МДПІ у м. Миколаєві проведено перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 по 30.09.2005р.р. за результатами якої було складено акт перевірки від 03.02.2006 № 58/23-61230126124/7 (далі –акт перевірки).

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.02.2006 № 0001391701/0/2200, відповідно до якого позивач зобов’язаний сплатити 13,32 грн. штрафних (фінансових) санкцій, встановлених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, за затримку на 107 календарних днів сплати самостійно узгоджених сум податкових зобов’язань з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2005 рік у сумі 26,32 грн.

Відповідно до частини 3 статті 5 Закону № 1963-ХІІ податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом. Закон № 2181-ІІІ (2181-14) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій. що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

З набранням чинності цим Законом уніфіковано порядок та строки подання податкових декларацій (розрахунків), строки сплати сум податкових зобов’язань, розмір відповідальності за порушення податкового законодавства, в тому числі за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань, встановлених пунктом 5.3 ст. 5 цього Закону, яка передбачена підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 цього ж Закону. Тобто, застосування пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ та частини 3 ст. 5 Закону № 1963-ХІІ, яким встановлений інший строк сплати податку, повинно здійснюватися згідно правила співвідношення спеціального та загального законів відповідно. Крім того, застосовується правило дії законів в часі та приймається, що Закон № 2181-ІІІ (2181-14) прийнятий пізніше Закону № 1963-ХІІ (1963-12) , а відтак скасовує суперечні йому положення останнього.

Відповідно до пункту 19.6 ст. 19 Закону № 2181-ІІІ закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ визначено, що узгоджена сума податкового зобов’язання повинна бути сплачена платником податків протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до абзаців першого - четвертого підпункту 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г"підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Абзацом 6 підпункту 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що у разі якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період"слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Оскільки суттю податкового обов’язку є сплата встановленої законом суми податку, збору (обов’язкового платежу) до відповідно бюджету за відповідний період та у встановлений законом строк, податковим періодом є період, встановлений відповідним законом з питань оподаткування, за який сплачується податок.

Податковим періодом для податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, який сплачується юридичними особами, є квартал (абзац третій частини 1 ст. 5 Закону №1963-ХІІ), а відтак строк сплати податкового зобов‘язання з цього податку обчислюється за правилом, встановленим підпунктом "б"підпункту 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 та підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ для базового податкового періоду календарний квартал.

Граничний строк сплати податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів податковим органом ототожнено з 15-им числом місяця, що настає за звітним кварталом, як це встановлено частиною 3 ст. 5 Закону № 1963-ХІІ. Неправильне обчислення відповідачем граничного строку сплати податкового зобов‘язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів потяло в свою чергу на правильність визначення тривалості затримки позивачем сплати узгоджених сум податкового зобов’язання, а отже і на правильність висновку контролюючого органу щодо невідповідності підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ зафіксованого актом перевірки порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов‘язань.

Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення підлягають залишенню без змін безвідносно до мотивів, якими вони обґрунтовані.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.