Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим про визнання бездіяльності протиправною, яка переглядається за касаційною скаргою Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополь від 09 червня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2009 року

У квітні 2008 року позивачі звернулися в суд з позовом до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим про визнання протиправною бездіяльності щодо відселення їх з аварійної квартири та про зобов'язання надати інше рівноцінне благоустроєне житло.

Зазначали, що є мешканцями будинку по АДРЕСА_1 який, згідно акта міжвідомчої комісії від 05.04.2006 № 151, загрожує обвалом. Однак, відповідач не вживає мір щодо відселення мешканців з аварійного будинку.

З посиланням на правила статті 15 Житлового кодексу Української РСР та статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"просили визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати його усунути порушення чинного законодавства та надати відповідне житло.

Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополь від 09 червня 2008 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо відселення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та неповнолітньої ОСОБА_9 з квартири АДРЕСА_1 Крим, який загрожує обвалом, та зобов'язано відповідача надати ОСОБА_6 з сином ОСОБА_8 та ОСОБА_7 з неповнолітньою дочкою ОСОБА_9 інше рівноцінне благоустроєне житло в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2009 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача надати позивачам інше рівноцінне благоустроєне житло в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим скасовано, а провадження у справі в цій частині закрито. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та на відсутність у виконкому приміщень для відселення позивачів просить рішення в частині задоволення вимог скасувати, а у задоволенні позову відмовити. В решті судові рішення не оскаржено.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що позивачі зареєстровані та проживають в АДРЕСА_2 Рішенням виконкому Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим № 971 від 17.04.2006 затверджений акт міської міжвідомчої комісії від 05.04.2006 № 151 про визнання першого та другого під’їздів житлового АДРЕСА_1 такими, що загрожують обвалом.

Також встановлено, що позивачі з аварійного приміщення не відселені.

Задовольнивши позов в частині визнання бездіяльності щодо відселення позивачів протиправною, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що така бездіяльність виконавчого органу місцевого самоврядування суперечить вимогам статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Скасувавши рішення суду першої інстанції щодо надання позивачам іншого благоустроєного житла та закривши провадження у справі в цій частині, апеляційний суд зазначив, що у адміністративних судів відсутня компетенція щодо вирішення житлових спорів.

З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

За змістом частини першої статті 3 Житлового кодексу Української РСР житлові відносини регулюються, в основному, цим Кодексом, а згідно частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що

виникають із житлових відносин розглядаються судами в порядку цивільного судочинства.

Оскільки вимога позивачів про надання жилого приміщення у зв’язку з виселенням з будинків, що загрожують обвалом стосується сфери житлових правовідносин і безпосередньо регулюється нормами Житлового кодексу Української РСР (5464-10) (стаття 112), то апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність у адміністративних судів компетенції розглядати спір в цій частині.

В той же час, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною другою тієї ж статті передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оскільки до виконавчого органу місцевого самоврядування належать як власні повноваження щодо управління об’єктами житлово-комунального господарства (підпункт 1 пункту "а"статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), так і делеговані повноваження щодо здійснення заходів з розширення та вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, здійснення контролю за їх належною експлуатацією, облік житлового фонду, здійснення контролю за його використанням (підпункти 1, 2, 5 пункту "б"тієї ж статті Закону), то суди правильно розцінили відносини щодо організації відселення громадян з аварійного житла публічно-правовими.

Встановивши необґрунтовану бездіяльність відповідача щодо вжиття реальних заходів направлених на відселення громадян з житла, яке загрожує обвалом, суди обґрунтовано задовольнили позов.

Доводи відповідача стосовно відсутності житла та твердження про готовність надання його в порядку існуючої у місті черги не спростовують висновки судів про невиправдану бездіяльність щодо обов’язку виконавчого органу місцевого самоврядування вживати дієвих управлінських заходів направлених на дотримання безпеки жителів громади.

За правилами частини першої 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись наведеним, статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2009 року та змінену нею постанову Залізничного районного суду м. Сімферополь від 09 червня 2008 року –без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.