К-10111/08-С Про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок пенсії - 21.04.2010 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.06.2008 у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок пенсії, -

У лютому 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок пенсії.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2008 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 Визнано неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька у перерахунку пенсії та зобов’язано здійснити ОСОБА_4 перерахунок пенсії по інвалідності згідно статей 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"з 01.12.2007, виходячи з прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.06.2008 змінено зазначену постанову суду першої інстанції. У резолютивній частині постанови фразу "виходячи з прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян"змінено на "виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком". В решті постанову залишено без змін.

Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька області подало касаційну скаргу, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 – 229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) для зміни чи скасування судового рішення.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтями 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"визначені підстави та умови призначення державних пенсій та додаткових пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини(аналогія закону).

Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір суди першої та апеляційної інстанції прийшли до обґрунтованого висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Однак, змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права та всупереч вимогам частини 2 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України постановив у справі ухвалу, а не постанову, як це передбачено зазначеною статтею.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що вказані порушення норм процесуального права не призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, а тому підлягають залишенню без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.06.2008 та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2008, змінену ухвалою апеляційного суду у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок пенсії –без змін.