2-27/9673-2007А Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - 21.04.2010 Прийняття

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.12.2007

у справі № 2-27/9673-2007А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Інтеройл"

до Державної податкової інспекції у м.Керчі Автономної Республіки Крим

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2007, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.12.2007, позов ТОВ "Крим-Інтеройл"задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Керчі №0002832301/0 від 08.12.2006, №0002822301/0 від 08.12.2006, №0002832301/1 від 15.01.2007, №0002822301/1 від 15.01.2007, №0002832301/2 від 16.04.2007, №0002822301/2 від 16.04.2007, №0000772301/2 від 16.04.2007, №0000762301/2 від 16.04.2007.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 30.06.2006, за результатами якої складено акт №957/23-1/30889790 від 27.11.2006.

За висновками акта перевірки, позивач неправомірно використовував пільгу, передбачену п.11.20 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість'як сільськогосподарське підприємство, та перераховував суми податку на додану вартість, які підлягали сплаті до бюджету, на спецрахунок. У зв’язку з чим у вказаний період позивачем не було сплачено до бюджету, а залишено у власному у власному розпорядженні ПДВ у розмірі 114721,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0002822301/0 від 08.12.2006 про сплату податкового зобов’язання з ПДВ на загальну суму 172374,00 грн., у т.ч. основний платіж –114916,00 грн. та штрафні санкції 57458,00 грн., а також №0002832301/0, яким визначено податкове зобов’язання по комунальному податку у розмірі 2493,90 грн., у т.ч. основний платіж 557,60 грн. та штрафні санкції –1936,30 грн.

За наслідками апеляційного узгодження скарги позивача залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідними індексами, якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобов’язань.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що згідно установчих документів, а саме, відповідно до п.1.2 Статуту, предметом діяльності позивача є, зокрема, рибальство і обробка риби і морепродуктів, що підтверджується також довідкою №34-01-22-35/69 з ЄДРПОУ згідно якої видами діяльності позивача за КВЕД є 05.01.1 –ловля риби та 15.20.0- промислове виробництво риби.

Згідно з п.11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість"сільськогосподарські товаровиробники незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства, податок на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва не зараховують до бюджету, а залишають у своєму розпорядженні і використовують на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Цей Закон (168/97-ВР) не містить визначення сільськогосподарського товаровиробника. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.05.1999 №391 (391-99-р) визначено, що до підприємств, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, належать також рибницькі та рибальські, включаючи риболовецькі, господарства, що займаються риборозведенням, вирощуванням товарної риби, виловом, переробкою та збутом власної рибопродукції (незалежно від організаційно-правових форм).

Згідно Державного класифікатора видів економічної діяльності, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №375 від 26.12.2005 (va375202-05) , ці види економічної діяльності включені в коди груп економічної діяльності 05.1 (рибальство і надання по послуг у рибальстві, у тому числі ловлю риби у внутрішніх водоймах, морях) і 05.02 (рибництво і надання послуг у рибництві, у тому числі вирощування рибо посадкового матеріалу, певних видів водоростей, морське і прісноводне рибництво, розведення устриць).

Таким чином, риболовецькі господарства прирівняні до юридичних осіб, що займаються виробництвом сільськогосподарської продукції, але не зобов’язані здійснювати усі стадії виробничого процесу, включаючи вирощування, з огляду на що висновки судів попередніх інстанцій про правомірне використання позивачем встановленої п.11.20 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість"пільги, є правильними.

Погоджується судова колегія і з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність рішення відповідача про донарахування позивачу комунального податку, оскільки, він, як сільськогосподарський товаровиробник, не є платником цього податку, що виключає можливість порушення приписів Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" (56-93) .

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права, а засновані на власній позиції, що до сільськогосподарських товаровиробників можна відносити лише ті підприємства рибної промисловості, які здійснюють повний цикл операцій з розведення, вирощування товарної риби, вилов, переробку та збут власної рибо продукції.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди попередніх інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Керчі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.12.2007 –без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.