Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Брайка А.І.

Конюшка К.В.

Рибченка А.І.

Степашка О.І.

при секретарі: Андрюхіній І.М.

за участю представників:

позивача: не з’явився.

відповідача: Вовка С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м.Києва

на постанову Господарського суду м.Києва від 19.01.2007 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2007

у справі № 34/44-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансфер"

до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м.Києва

про визнання нечинними (недійсними) податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Господарського суду м.Києва від 19.01.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2007, позов ТОВ "Трансфер"задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення рішення ДПІ у Солом’янському районі м.Києва від 06.09.2006 №0000822307/3 та №0000832307/3, стягнуто з держбюджету на користь позивача судовий збір.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.01.2005 по 31.01.2005, з 01.02.2005 по 28.02.2005, з 01.05.2005 по 31.05.2005, за результатами якої складено акт від 26.12.2005 №330/23-0711/24317397.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.09.2006 №0000822307/3, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 193125 грн., у т. ч. за основним платежем у сумі 128750 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 64375 грн. та №0000832307/3, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 29826 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, стали висновки акта перевірки, яким встановлено проведення позивачем у лютому 2005 року в податковій декларації з ПДВ в рядку 8.1 самостійного виправлення помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації на суму (-) 158576 грн. Зазначене коригування було викликано виконанням, укладеного між ВАТ "Макіївський металургійний комбінат"(Замовник) та позивачем (Експедитор) договору №222/01 від 03.11.2000, згідно якого Замовник доручає Експедитору, а Експедитор приймає на себе зобов’язання по організації перевезень, здійсненню розрахунків і транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажів Замовника в прямому залізничному сполученні по території України.

На надані Замовнику транспортно-експедиційні послуги позивачем у період березень-липень та жовтень 2001 року виписано видаткові накладні та надано податкові накладні на загальну суму 3765964,91 грн., у т.ч. ПДВ 627660,82 грн.

Суми ПДВ за виданими податковими накладними включені позивачем до податкових зобов’язань у відповідних податкових деклараціях за березень-липень та жовтень 2001 року.

31.03.2003 між Замовником та позивачем складено акт звірки об’ємів фактично виконаних робіт та їх вартості за весь період договору №222/01, згідно якого позивач виконав, а Замовник прийняв роботи (акцептував рахунки) на загальну суму 5223594,31 грн., у т.ч. ПДВ 870599,05 грн., роботи на загальну суму 2013027,56 грн. у т.ч ПДВ 332901,58 грн. не прийняті.

У зв’язку з чим позивачем відкориговано вищезазначені податкові накладні згідно розрахунків коригування кількісних і вартісних показників, з відображенням цих операцій у бухгалтерському та податковому обліку, що призвело до зменшення зобов’язань позивача з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Вказані розрахунки-коригування відображені в складі податкової декларації з ПДВ за лютий 2005 року у рядку 8.1.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, задовольняючи позов, виходив з того, що позивач, відповідно до приписів п.4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", у березні 2003 року не лише мав право, а й був зобов’язаний провести коригування податкових зобов’язань з податку на додану вартість за операціями, пов’язаними з виконанням договору №222/01 від 03.11.2000. Помилкове не відображення наслідків такого коригування у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2003 року, на думку судів попередніх інстанцій, не може бути підставою для позбавлення позивача права виправити її у податковій декларації за лютий 2005 року, шляхом заповнення рядка 8.1 зі знаком "-", як самостійно виявленої помилки, що міститься в податковій декларації за березень 2003 року, оскільки здійснено в межах строків, встановлених пп.15.3.1 п.15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій судова колегія не погоджується, виходячи з такого.

Відповідно до пп.15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 цього Закону передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Згідно пп.15.4.1 п.15.4 ст.15 цього ж Закону граничні строки для подання податкової декларації, визначені пунктом 4.1 статті 4, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, визначені пунктом 5.2 статті 5, заяв про повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), визначені пунктом 15.3 цієї статті, підлягають продовженню керівником податкового органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, у випадках визначених цим підпунктом.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов’язання позивача зі сплати податку на додану вартість, за наслідками виконання договору з ВАТ "Макіївський металургійний комбінат"№222/01 від 03.11.2000, виникли у 2001 році. У березні 2003 році між сторонами підписано акт звірки фактично виконаних робіт та їх вартості, у зв’язку з чим позивачем проведено коригування своїх податкових зобов’язань за 2001 рік у бухгалтерському обліку, без відображення наслідків такого коригування у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2003 року.

Таке коригування податкових зобов’язань, у зв’язку з самостійним виправленням помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації на суму (-) 158576 грн., здійснено у лютому 2005 року, однак стосується податкових зобов’язань позивача за 2001 рік, у зв’язку з чим, доводи податкового органу про пропуск позивачем строку давності, встановленого пп.15.3.1 п.15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", є обґрунтованими.

Висновки судів попередніх інстанцій, що у декларації за лютий 2005 року виправлено самостійно виявлену помилку, що міститься в податковій декларації за березень 2003 року є помилковими, оскільки позивачем проведено зміну податкових зобов’язань які виникли у 2001 році, а тому коригуванню підлягали показники декларації саме за 2001 рік.

Доказів продовження керівником податкового органу (його заступником) платнику податків визначених пунктом 15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"строків, як це передбачено пп.15.4.1 п.15.4 ст.15 цього Закону, суду не надано.

Згідно зі статтею 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи, що обставини справи встановлені повно і правильно, але їм дана неправильна юридична оцінка внаслідок неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, судова колегія доходить висновку, що ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м.Києва задовольнити.

Постанову Господарського суду м.Києва від 19.01.2007 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 скасувати.

Прийняти нову постанову. В позові відмовити.

постанова вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.