2-23/6649-2007А Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - 21.04.2010 Прийняття

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.08.2007, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.10.2007, позов ЗАТ "Кримський Титан"задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Армянську АР Крим №0000052310/0 від 20.04.2007 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 863262,00 грн. Зобов’язано ДПІ у м.Армянську АР Крим надати Відділенню Державного казначейства в м.Армянську Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету з податку на додану вартість в розмірі 863262,00 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити, рішення судів залишити в силі.

Відповідач представників у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2007 року, за результатами якої складено акт №150/23-04/32785994 від 19.04.2007.

За висновками акта перевірки, сума податку на додану вартість в розмірі 10177215,00 грн., яка заявлена до відшкодування по декларації за січень 2007 року зменшується на 863262,00 грн. та складає 9313953,00 грн., у зв’язку з тим, що ця сума була фактично сплачена митним органам у листопаді 2006 року. Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетному відшкодуванню підлягає частина від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). А тому дата сплати податку до бюджету не впливає на виникнення у платника податку права на отримання бюджетного відшкодування.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052310/0 від 20.04.2007 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 863262,00 грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивачем в листопаді 2006 року при проведенні митного оформлення товарів, що імпортуються в Україну, фактично були сплачені безпосередньо в Державний бюджет України суми податку на додану вартість, які включені платником в розрахунок суми бюджетного відшкодування за січень 2007 року, в розмірі 863261,86 грн., а саме на депозитний рахунок Кримської митниці платіжними дорученнями №15161 від 22.11.2006, №15261 від 23.11.2006, №15334 від 24.11.2006, №15491 від 28.11.2006, №15673 від 30.11.2006, що відповідає вимогам п.24 Порядку здійснення митного контролю і митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 №314 (z0439-05) .

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного

значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів

(послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування

включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу вищенаведених норм, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду, в якому сталася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

На підтвердження такого розуміння правильності застосування вказаного підпункту слугує нова редакція цього підпункту, викладена в Законі України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 03.06.2008 № 309-VI (309-17) .

Крім того, судами попередніх інстанцій правильно враховано роз’яснення Державної податкової адміністрації України, викладені у листах від 12.10.2005 №20296/7/16-1417 (v2029225-05) "Про бюджетне відшкодування"та від 14.02.2006 №2741/7/16-1517 (v1517225-06) "Про податок на додану вартість", згідно яких при заповнення рядка 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування, платник податків може врахувати суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, які фактично сплачені у такому ж податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) грошовими коштами (у тому числі авансом), включати суми податку, які фактично були сплачені у такому ж попередньому податковому періоді при ввезенні на митну територію України товарів (супутніх послуг).

З огляду на викладене, судова колегія вважає правильними рішення судів попередніх інстанцій, що висновки відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за січень 2007 року на 863261,86 грн. не знайшли свого підтвердження., у зв’язку з чим у податкового органу відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного судового рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій в цій частині.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги про зобов’язання податкового органу надати відділенню державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що такі вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовому способу захисту порушеного права, визначеному законом, і не підлягає розгляду в суді.

У розумінні пункту 1.8 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Правовідношення щодо повернення з бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникає між платником податків, зборів (обов’язкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із Законом України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України (2542-14) казначейську форму обслуговування Державного бюджету.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Встановлений підпунктами 7.7.4 –7.7.8 пункту 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що в разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування, оскільки право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться в залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу Державного казначейства України відповідний висновок.

З огляду на викладене рішення судів попередніх інстанцій в цій частині підлягають скасуванню, із закриттям провадження у справі, а в решті судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 157, 220, 221, 223, 224, 228, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.08.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.10.2007 в частині зобов’язання ДПІ у м.Армянську АР Крим надати Відділенню Державного казначейства в м.Армянську Головного Управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету з податку на додану вартість в розмірі 863262,00 грн. скасувати, з закриттям провадження у справі в цій частині.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

постанова вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.