Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2009 року

у справі за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Пенсійного фонду України (далі –ГУ ПФУ) в Донецькій області про визнання дій неправомірними та перерахунок пенсії,

У листопаді 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про перерахунок додаткової пенсії. Позивач зазначив, що є інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує додаткову пенсію, передбачену статтею 50 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(далі –Закон № 796). Посилаючись на те, що розміри призначеної і виплачуваної додаткової пенсії не відповідає розміру, встановленим цим Законом, та на відмову відповідача привести її у відповідність з вимогами Закону № 796 (796-12) , просив суд визнати дії відповідача протиправними а зобов’язати останнього провести перерахунок додаткової пенсії з 01 жовтня 2008 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2009 року позов задоволено. Визнано неправомірною відмову ГУ ПФУ в Донецькій області та зобов’язано відповідача перерахувати додаткову пенсію відповідно до статей 50, 67 Закону № 796 ОСОБА_6 з 01 жовтня 2008 року виходячи з розміру 50 % мінімальної пенсії за віком.

У касаційній скарзі відповідач порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Зазначає, що судами порушено норми матеріального права, зокрема, неправильно застосовані норми статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"та статей 50, 67 Закону № 796.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесена до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом 3 групи від захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивачу призначено додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, згідно зі статтею 50 Закону № 796.

Відповідно до зазначеної норми Закону (796-12) особам, віднесеним до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, інвалідам 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Розрахунок пенсії позивачу відповідач провів, виходячи з установленого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) розміру, який складає 19,91 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що при визначенні розміру додаткової пенсії позивачеві застосуванню підлягає стаття 50 Закону № 796, а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

За таких обставин, суди правильно вважали, що позивач має право на призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Тому застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Судами встановлено, що з 01 січня 2008 року додаткова пенсія виплачувалась відповідачем у розмірах, встановлених пунктом 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Положення пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) визнано неконституційним.

Таким чином суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення вимог позивача про зобов’язання відповідача провести необхідні перерахунки та виплати з 01 жовтня 2008 року.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та у строки визначені статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .