Вищий адміністративний суд України у складі:

секретаря судового засідання Парадюка А. І.,

за відсутністю сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ+Плюс" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ+Плюс" до Херсонської міської ради, третя особа - Відкрите акціонерне товариство "Херсонбудтранс" про зобов'язання погодити місце розташування об'єкта,

В липні 2007 року ТОВ "СВ+Плюс" звернулось з позовом до Херсонської міської ради та ВАТ "Херсонбудтранс"про зобов’язання ВАТ "Херсонбудтранс"відповідно до проведеної експертизи погодити межі земельної ділянки і встановлені сервітути та погодити виготовлений експертом проект розділу території; зобов’язання Херсонської міської ради погодити місце розташування об’єкта, а також надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки.

Під час судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, виключивши вимоги про зобов’язання ВАТ "Херсонбудтранс"відповідно до проведеної експертизи погодити межі земельної ділянки і встановлені сервітути та погодити виготовлений експертом проект розділу території, та просив погодити місце розташування об’єкту на земельній ділянці, орієнтовною площею 5 199 м2.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 14 серпня 2007 року ВАТ "Херсонбудтранс"залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 08 листопада 2007 року позов задоволеною: зобов’язано відповідача погодити місце розташування об’єкта –ремонтного боксу та будівництва складу на земельній ділянці, орієнтовною площею 5 199 м2, розташованого по Миколаївському шосе, 4 км у м. Херсоні, та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду цієї земельної ділянки.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2009 року скасовано постанову Господарського суду Херсонської області від 08 листопада 2007 року та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заперечення на касаційну скаргу не надійшли.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що ТОВ "СВ+Плюс" на підставі договору купівлі-продажу від 15 вересня 2005 року придбало у ВАТ "Херсонбудтранс" частину будівлі, площею 1 190 м2, з приміщенням другого поверху, площею 110 м2, та частину мостіння № 1, площею 2 900 м2.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України (чинної на 15 вересня 2005 року) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

21 травня 2007 року ТОВ "СВ+Плюс" звернулося до Херсонської міської ради з заявою про погодження місця розташування об’єкта –ремонтного боксу та будівництва складу на земельній ділянці, орієнтовною площею 5 000 м2, розташованого по Миколаївському шосе, 4 км у м. Херсоні, який перебуває в користуванні ВАТ "Херсонбудтранс", та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки.

05 червня 2007 року на засіданні постійної комісії Херсонської міської ради з питань містобудування та регулювання земельних відносин рекомендовано включити до порядку денного сесії міської ради питання погодження ТОВ "СВ+Плюс"місця розташування ремонтного боксу та будівництво складу на земельній ділянці, орієнтовною площею 5 000 м2, по Миколаївському шосе, 4 км у м. Херсоні, з відмовою до надання схеми розділу території.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "СВ+Плюс" вказує на те, що Херсонська міська рада всупереч вимогам Земельного кодексу України (2768-14) в місячний строк не розглянула його заяву, натомість безпідставно зобов’язала надати додаткові докази, які не передбачені законодавством України. Крім того, третя особа не бажає погоджувати проект розподілу території і відмовляється підписувати акт узгодження меж земельної ділянки. Неправомірні дії відповідача та третьої особи стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до ст. 123 ЗК України рада може приймати рішення щодо надання, відмови в наданні земельної ділянки або залишення заяви без розгляду. Проте, рада не приймала жодного з цих рішень. Крім того, рішення суду першої інстанції є передчасним, оскільки рада не робила своїх висновків з приводу відповідності документації, наданої позивачем, передбаченим законам вимогам.

З висновками судів погодитись не можна.

Розглядаючи справу по суті позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції зазначають, що порядок передачі в користування земельної ділянки позивачу регулюється ст. 123 ЗК України.

Між тим суди не звернули увагу на те, що вказана стаття регулює питання надання земельної ділянки юридичним особам у постійне користування.

Визначення права постійного користування земельною ділянкою надано в ч. 1 ст. 92 ЗК України, відповідно до якої, це - право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частина 2 цієї ж статті визначає, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Проте, як вказує сам позивач, він звернувся до відповідача не про передачу земельної ділянки в постійне користування, а з заявою про надання земельної ділянки в оренду.

Порядок передачі земельної ділянки в оренду встановлено статтею 124 ЗК України, відповідно до ч. ч. 1, 2 якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Таким чином, порядок передачі земельної ділянки за проектами відведення в порядку, встановленому ст. 123 ЗК України, може мати місце лише у випадку передачі в оренду земельної ділянки із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову.

Проте, суди не встановили, за яких підстав позивач звернувся до відповідача з заявою про розробку проекту землеустрою.

Крім того, судами встановлено, що спірна земельна ділянка входить до складу земельної ділянки, переданої у постійне користування ВАТ "Херсонбудтранс" відповідно до рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20 червня 1995 року № 265.

Як вже зазначалось, частиною 2 ст. 92 Земельного кодексу України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Разом із тим, відповідно до п. 6 "Прикінцевих та перехідних положень" Земельного кодексу України (2768-14) , громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин право постійного користування належало ВАТ "Херсонбудтранс".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (ч. ч. 3, 4 ст. 142 ЗК України).

Таким чином вирішення питання про надання земельної ділянки в користування іншій особі може мати місце лише після прийняття власником рішення про припинення права користування земельною ділянкою попереднім користувачем.

Таким чином, вирішення питання про передачу земельної ділянки в оренду може мати місце після звернення ВАТ "Херсонбудтранс" з заявою про відмову від земельної ділянки та прийняття радою рішення про припинення права користування нею.

Проте, питання відмови від земельної ділянки, яка знаходилась у ВАТ "Херсонбудтранс" в користуванні, судами не з’ясовувались.

Крім того, позивач просить погодити місце розташування земельної ділянки та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 5 199 м2, проте відповідно до останнього запису в державному акті на право постійного користування землею ВАТ "Херсонбудтранс"користується земельною ділянкою, площею 4,0739 га.

Колегія суддів приходить до висновку, що висновки судів про законність чи протиправність бездіяльності відповідача без з’ясування таких обставин справи є передчасними, оскільки не встановлено правову природу правовідносин, які склалися між сторонами та позивачем і третьою особою, які дії були вчинені позивачем щодо вирішення питання про отримання в оренду земельної ділянки, та чи повинен був відповідач взагалі вчиняти дії щодо погодження земельної ділянки за наданими відповідачем документами.

Частиною 3 ст. 159 КАС України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Між тим, в порушення норм процесуального права судами не були з’ясовані всі обставини справи, що є підставою для направлення справи на новий розгляд.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ+Плюс" задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Херсонської області від 08 листопада 2007 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2009 року скасовати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .