Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Брайка А. І., Голубєвої Г. К., Рибчинко А.О., Федорова М. О.,

при секретарі судового засідання Титенко М.П.,

за участю представника Генеральної прокуратури України Комаси О.Ю., інші представники сторін по справі в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси та Заступника прокурора Одеської області на постанову Господарського суду Одеської областi від 23.07.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2008 по справі № 15/178-07-4278А (22а-2483/2007, 22а-78/08)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Евентус"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

за участі Прокуратури Київського району м. Одеси

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Евентус" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду із позовною заявою (з уточненням позовних вимог), в якій просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси (далі –ОДПІ, відповідач) від 12.04.2007 № 0000572302/1, від 12.04.2007 № 0000852302/1, якими позивачу визначено податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 908 982,00 грн., в тому числі штрафні (фінансові) санкції –302 994,00 грн., зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 58 033,00 грн., та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.03.2007 № 0000422301 в розмірі 639 750,00 грн. за допущене позивачем порушення п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Постановою Господарського суду Одеської областi від 23.07.2007 по справі № 15/178-07-4278 А (22а-2483/2007, 22а-78/08), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2008, позовні вимоги задоволено. При цьому судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами виїзної планової перевірки з питань дотримання Товариством вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2006, за наслідками якої було складено Акт від 26.01.2007, встановлено допущене позивачем порушення п. 11.5 ст. 11 Закону України від 03.04.1997 № 168/97ВР "Про податок на додану вартість" (далі – Закон №168/97-ВР (168/97-ВР) ) та п. 1 ст. 17 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

На підставі Акту перевірки податковим органом було ухвалено податкові повідомлення – рішення від 07.02.2007 № 0000572302/0, від 07.02.2007 № 00002302/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07.02.2007 № 0000422301, які за результатами адміністративного оскарження залишені без змін та, з метою доведення граничного сплати податкового зобов’язання, відповідачем ухвалено оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкового зобов’язання слугував висновок ДПІ, викладений у акті перевірки, що в порушення п. 11.5 ст. 11 Закону № 168/97-ВР у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, позивач застосовував порядок відображення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість при погашенні податкового векселя, який діяв до 28.07.2005, а саме сума зобов'язань щодо векселя включалася до складу податкових зобов'язань у податковому періоді, на який припадав 30-й календарний день з дня його поставки митному органу. При цьому сума податку, визначена у векселі, окремо не сплачувалася до бюджету, а враховувалася в розрахунку податкового зобов'язання у період його погашення. В результаті зазначених порушень органом податкової служби було встановлено заниження суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість, яка підлягає до сплати в бюджет; завищення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість, яка підлягає до сплати в бюджет; заниження від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду; заниження залишку від’ємного значення податку на додану вартість; відсутність сплати податку на додану вартість по податковим векселям.

Підставою для визначення позивачу штрафних санкцій слугував висновок ДПІ, викладений у акті перевірки, що у перевіряємому періоді, Товариство в порушення п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" здійснювало оптову та дрібнооптову торгівлю за готівкові кошти товарами народного споживання (взуття) без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Задовольняючи позовні вимоги суди обґрунтували свої рішення тим, що порядок відображення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість при погашенні податкового векселя, який змінено Законом України від 07.07.2005 № 2771-IV (2771-15) "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2005 рік" (2285-15) та деяких інших законів України", застосовується з початку нового бюджетного року, а тому висновки відповідача щодо порушення позивачем п. 11.5 ст. 11 Закону про податок на додану вартість є безпідставними. Щодо порушення позивачем п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суди попередніх інстанцій дійшли висновку, встановивши факт відсутності операції з розрахунків у готівковій формі у місці отримання товарів при здійснені позивачем діяльності з оптової та дрібнооптової торгівлі товару зі складу, про відсутність у відповідача підстав для нарахування штрафних санкцій.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального та матеріального права, орган податкової служби звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій поставлено питання скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд. При цьому прокуратура у касаційній скарзі порушила питання скасувати судові рішення першого та апеляційного судів з підстав порушення судом норм матеріального права та у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.04.2009 відкрито касаційне провадження за скаргами відповідачів та об’єднано в одне касаційне провадження. Особам, які беруть участь у справі, направлено копії ухвали про відкриття касаційного провадження, інформацію про їхні права та обов’язки та копії касаційних скарг.

У грудні 2009 року судді-доповідачу було передано лист - повідомлення за підписом начальника ДПІ, який містив інформацію про припинення юридичної особи, позивача, у зв’язку з визнанням її банкрутом та копію довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 4557442 з 6-ти сторінок на 5-х аркушах.

Зазначені докази долучені до матеріалів справи.

Аналізуючи фактичні обставини справи та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про помилковість висновків судів попередніх інстанцій в частинні визнання нечинними податкові повідомлення –рішення від 12.04.2007 № 0000572302/1, від 12.04.2007 № 0000852302/1 з таких підстав. Законом України від 07.07.2005 № 2771-IV (2771-15) "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2005 рік" (2285-15) (далі - Закон № 2771-IV (2771-15) ) змінено порядок відображення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість при погашенні податкового векселя. У відповідності до змін порядок погашення векселя залежить від дати сплати зобов'язань щодо податкового векселя і від наявності суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до Заключних положень Закону № 2771-IV (2771-15) нова редакція п. 11.5 ст. 11 Закону "Про податок на додану вартість", яка регулює порядок видачі та погашення податкових векселів, набула чинності з 28.07.2005.

Наведені норми цих законів не визнані неконституційними.

Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій помилково обґрунтували свої висновки, що внесені в податкове законодавство зміни набирають чинності з початку нового бюджетного року (2006).

В частині визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.03.2007 № 0000422301 суд касаційної інстанції повністю погоджується із обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції про те, що коли на підприємстві оптової торгівлі місце операції з розрахунків у готівковій формі та місце отримання товарів (надання послуг) знаходяться порізно, тобто в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюється, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються на підставі п. 12 ст. 9 Законe "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

В силу ст. 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу та визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу та закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Відповідно до положень п. 5 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

За таких обставин, провадження у справі підлягає закриттю в силу п. 5 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку із припиненням Товариства, яке було стороною у справі, з підстав визнанням його банкрутом.

Судові рішення першої та апеляційної інстанцій по справі № 15/178-07-4278А (22а-2483/2007, 22а-78/08) визнати законними в частинні визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.03.2007 № 0000422301 та такими, що втратили законну силу, в іншій частині –скасувати.

Керуючись ст. ст. 157, 160, 215, 221, 223, 228, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси та Заступника прокурора Одеської області на постанову Господарського суду Одеської областi від 23.07.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2008 по справі № 15/178-07-4278А (22а-2483/2007) задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Одеської областi від 23.07.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2008 по справі № 15/178-07-4278А (22а-2483/2007, 22а-78/08) визнати законними в частинні визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.03.2007 № 0000422301 та такими, що втратили законну силу, в іншій частині –скасувати.

Провадження по справі № 15/178-07-4278А (22а-2483/2007, 22а-78/08) за касаційними скаргами Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси та Заступника прокурора Одеської області на постанову Господарського суду Одеської областi від 23.07.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2008 закрити.