Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Кунда Д.І.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2007 року

по справі № А36/461

за позовом Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1

про звернення стягнення на активи, -

У листопаді 2006 року Державна податкова інспекція у м. Дніпродзержинську звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 про звернення стягнення на активи СПД-ФО ОСОБА_1 на загальну суму 18268,85 грн.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2007 року позов задоволено; звернуто стягнення на активи СПД-ФО ОСОБА_1 на користь держави в рахунок погашення податкового боргу у сумі 18268,85 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2007 року у даній справі скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на необґрунтованість.

Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційного суду позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, вважаючи незаконним, та залишити в силі постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору було невірно застосовано положення ч.1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності відповідача з питання дотримання вимог податкового законодавства Державною податковою інспекцією у м.Дніпродзержинську встановлено порушення п.19.1 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме неналежний облік доходів та витрат та порушення пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97- ВР "Про податок на додану вартість", а саме не підтверджено суми податкового кредиту заявленого в декларації з податку на додану вартість.

За результатами перевірки складено акт від 11.04.2005 року за №142/17-121/3038001187. На підставі акта позивачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000361701/0/18973 від 15.04.2005 року, яким визначено суму податкового зобов'язання відповідачу за платежем прибутковий податок на доходи від підприємницької діяльності в розмірі 5416,71 грн. та №0000481701/0/18974 від 15.04.2005 року, в якому визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 12499,50 грн.

У зв’язку з наявністю у відповідача податкового боргу, 28.11.2006 року Державна податкова інспекція у м. Дніпродзержинську звернулася до господарського суду з позовом про звернення стягнення на активи відповідача на загальну суму 18268,85 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були визнані нечинними постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2007 року.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п.5.2.4 п.5.2. ст.5. Закону України від 21.12.2000 року №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Згідно з п.1. ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, в на час звернення з позовом до суду в листопаді 2006 року така сума була неузгоджена, відповідно податковий орган не міг звертатися з позовом про звернення стягнення на активи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2007 року по справі № А36/461 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.