Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя на постанову господарського суду м. Севастополя від 04.09.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.11.2007

у справі № 20-12/135

за позовом Закритого акціонерного товариства "Стівідорна компанія "Авліта"

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Закрите акціонерне товариство "Стівідорна компанія "Авліта" звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000012340/0 від 30.01.2007 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 24339 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 12169,50 грн.

Постановою господарського суду м. Севастополя від 04.09.2007 позов задоволено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.11.2007 постанову господарського суду м. Севастополя від 04.09.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку, в скарзі просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, прийняти по справі нове рішення яким в задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідачем проведена невиїзна позапланова перевірка позивача з питань взаємовідносин з приватним підприємством "Фірмою Херсон-Агро" за березень 2006 року та суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 за лютий 2006 року та складено акт № 15/10/23-423/30628382/3 від 19.01.2007.

Перевіркою встановлено, що позивач не має права на податковий кредит та бюджетне відшкодування за господарськими операціями придбання продукції: у лютому 2006 року у приватного підприємця ОСОБА_5, у березні 2006 року у приватного підприємства "Фірма Херсон-Агро", оскільки дані контрагенти позивача не є виробниками продукції, а згідно зустрічних перевірок контрагентів приватного підприємця ОСОБА_5 та приватного підприємства "Фірма Херсон-Агро", даними контрагентами не виконані податкові зобов’язання перед бюджетом.

Відповідно до акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012340/0 від 19.01.2007, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 24339 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 12169, 50 грн., оскільки позивачем порушено: підпункт 7.4.1. пункту 7.4. та підпункт 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено податковий кредит за лютий 2006 року на суму 17395 грн., за березень 2006 року на суму 6944 грн., що призвело до завищення суми заявленого відшкодування з бюджету податку на додану вартість у сумі 24339 грн.

Підпунктом 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 статті 7 вищеназваного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам товарів.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що бюджетне відшкодування у покупця можливе лише при сплаті ним сум податку на додану вартість продавцю товарів у попередньому податкову періоді. Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не позбавляє покупця товарів права на бюджетне відшкодування по сплаченим продавцем сумам податку на додану вартість у інших податкових періодах, та не залежить від виконання продавцем податкового зобов’язання перед бюджетом.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя на постанову господарського суду м. Севастополя від 04.09.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.11.2007 у справі № 20-12/135 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя відхилити.

Постанову господарського суду м. Севастополя від 04.09.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.11.2007 у справі № 20-12/135 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.