К-9561/08-С Про визнання неправомірним акта та скасування податкових повідомлень-рішень - 20.04.2010 Прийняття

Приватний підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про визнання неправомірним акту та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Харківської області від 21.06.2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2008 року у даній справі позов задоволено в частині скасування спірних повідомлень-рішень з огляду на правомірність заявлених вимог, в частині визнання недійсним акту перевірки провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було порушено положення ст. 86, п.3 ст. 159 КАС України.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.04.2007 року податковим органом було проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.08.2003 по 30.06.2004 роки.

За результатами перевірки були встановлені порушення ст. 19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" та відповідно прийнято податкове повідомлення-рішення №№00021917020/0 від 19.04.2007 року, яким була визначена сума податкового зобов’язання з доходів фізичних осіб в сумі 558270,89 грн. та порушення пп.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97- ВР "Про податок на додану вартість" та, відповідно, прийнято податкове повідомлення-рішення №0002181702/0 від 19.04.2007 року, яким визначена сума податкового зобов’язання за заниження податку на додану вартість у сумі 344332 грн.

Судами встановлено, що фактичними підставами для нарахування спірних податкових зобов’язань стало визнання недійсними договорів та, відповідно, несплата зазначених податкових зобов’язань по цим договорам, а правомірність зобов’язань, що виникли на підставі вказаних договорів було оскаржено в судовому порядку. За результатами оскарження, рішеннями судів, що вступили в законну силу у справі №АС-42/329-05 щодо зобов’язань на підставі вказаних договорів, визнані дійсними та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства, а відтак суди дійшли висновку про неправомірність донарахування позивачу спірних податкових зобов’язань.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов’язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов’язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задовольняючи позов, суди виходили лише з фактичної наявності рішень судів у іншій справі, у яких містяться висновки про недоведеність факту укладення договорів з метою, завідомо суперечною інтересам держави. При цьому суди визнали вказане достатньою підставою для висновку про неправомірність донарахування позивачу спірних податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб у межах спірних правовідносин у даній справі.

В той же час суди не взяли до уваги те, що предметом спору у даній справі є скасування податкових повідомлень-рішень, а відтак судами було неправильно визначено предмет доказування, яким у даному випадку є встановлення законності прийняття контролюючим органом зазначених актів ненормативного характеру шляхом перевірки факту наявності або відсутності виявлених порушень, як підстави для нарахування податкових зобов'язань.

Так, в процесі розгляду даної справи судами взагалі не було досліджено законності нарахування позивачу зобов’язань, зокрема, по податку з доходів фізичних осіб, у зв'язку з чим не було витребувано відповідні докази, якими у такому випадку є первинні документи, що підтверджують певні юридичні факти в межах спірних правовідносин.

Крім того, висновки судів щодо обґрунтованості нарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість також не можна вважати об'єктивними та вичерпними, оскільки в матеріалах справи відсутнє спірне податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу відповідної суми податку.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 –232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2008 року та постанову Господарського суду Харківської області від 21.06.2007 року по справі № АС-53/145-07 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 –238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .