К-5136/09-С Про стягнення коштів - 15.04.2010 Прийняття

Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення з відповідача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 18735,67 грн.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 16.11.2006 року (суддя –Садовий І.В.), залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.12.2008 року (судова колегія у складі: головуючий суддя –Кагітіна Л.П., судді –Коробка Н.Д., Шевченко Т.М.), позов задоволено.

Задоволення позову судами попередніх інстанцій мотивовано обґрунтованістю вимог податкової інспекції.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа Россоха Галина Олексіївна звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У касаційній скарзі позивач, зокрема, вказує на пропуск позивачем строку для застосування штрафних санкцій.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 15.10.2005 року позивачем було проведено перевірку господарської одиниці - кіоску №1484, що належить відповідачу, за результатами якої складено акт №008080/08260141/2308. У акті перевірки зафіксовано, що при продажу сигарет "Мальборо"за ціною 35,00 грн. касовий чек роздрукований та виданий не був, встановлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі, що зазначена денному звіті РРО, яка складала 3658,00 грн., а також встановлено порушення відповідачем п. 1 ст. 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

На підставі акта перевірки позивачем 21.05.2005 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0000602303/0, яким до відповідача застосовані штрафні санкції у сумі 18645,00 грн., та № 0000612303/0, яким до відповідача застосовані штрафні санкції у сумі 130,00 грн.

Правомірність зазначених податкових повідомлень-рішень була предметом судового розгляду, за наслідками якого ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.10.2007 року рішення судів попередніх інстанцій, якими податкові повідомлення-рішення визнані недійсними лише в частині строків сплати фінансових санкцій, залишені без змін.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій, суди попередніх інстанцій обґрунтовано застосували положення п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу", відповідно до яких державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; а також положення п. 11 ст. 11 цього ж Закону, відповідно до якого органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Таким чином, зважаючи на те, що правомірність рішень контролюючого органу про застосування до позивача штрафних санкцій підтверджена у судовому порядку, а позов податкової інспекції про стягнення фінансових санкцій з відповідача пред’явлений на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог слід визнати правильним.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення –залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1. Касаційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Запорізької області від 16.11.2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 19.12.2008 року у справі №23/656/06-АП залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.