Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Берегівської об’єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 10.08.2006 року

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2006 року

у справі №7/230-2006

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег-Кабель ГмбХ"

до Берегівської об’єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Берег-Кабель ГмбХ"звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Берегівської об’єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.06.2006 року №0000692351/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 580881,00 грн.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 10.08.2006 року (суддя Швед С.), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2006 року (судова колегія у складі: головуючий суддя –Процик Т.С., судді –Галушко Н.А., Юрченко Я.О.), позов задоволено.

Задоволення позову судами попередніх інстанцій обґрунтовано посиланнями на абзац "а" пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", застосувавши які суди дійшли висновку, що передбачене право платника податків на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ при нарахуванні податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів не ставиться у залежність від періоду реєстрації його як платника податку на додану вартість та обсягів здійснюваних ним оподатковуваних операцій.

Не погодившись з постановленими у справі судовими рішеннями, Берегівська об’єднана державна податкова інспекція Закарпатської області подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , якими визначено умови та момент виникнення права на бюджетне відшкодування.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок, викладений у акті перевірки від 13.06.2006 року №39-23/120, про порушення товариством абзацу "а"пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки підприємство не мало права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 580881,00 грн. Такий висновок пов'язаний з тим, що ТОВ "Берег-Кабель Гмбх"було зареєстровано менш ніж 12 календарних місяців до подання заяви на бюджетне відшкодування.

Крім того, судами попередніх інстанцій також встановлено, що характер здійснюваних позивачем операцій, на підставі яких він формував свій податковий кредит у спірних податкових періодах, був пов'язаний з придбанням та спорудженням (на базі придбаних) основних фондів (будівель виробничого призначення у м. Берегово, вул. Хмельницького, 96 та 102).

Погоджуючись з доводами позивача про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зміст абзацу "а"пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" надає право на отримання бюджетного відшкодування незалежно від строку реєстрації особи платником податку на додану вартість за умови формування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Між тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може беззастережно погодитись з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на наступне.

Відповідно до абзацу "а"пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 названого Закону не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Підпунктом 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону визначено, що податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що: якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.

Таким чином, право на бюджетне відшкодування у суб'єкта господарювання виникає через 12 календарних місяців від дня його реєстрації як платника податку в останній день повного календарного місяця. При цьому календарним місяцем є місяць за календарем, тобто період із першого по останній день кожного місяця календарного року (наприклад, з 1 по 31 січня).

Правова конструкція абзацу "а"пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"дозволяє дійти висновку, що виключення, встановлене для нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, стосується обсягу оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців, що передують подачі податкової декларації платником податку.

Отже, у контексті саме такого тлумачення наведеної правової норми суди мали дати правову оцінку доводам відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства у частині надання права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведені вимоги норм процесуального права судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень у даній справі дотримані не були, а тому останні підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до приписів ст. 227 КАС України.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити всі передбачені чинним процесуальним законодавством засоби для забезпечення з’ясування всіх обставин у справі, прав і обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

1. Касаційну скаргу Берегівської об’єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області задовольнити.

2. Постанову Господарського суду Закарпатської області від 10.08.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2006 року у справі №7/230-2006 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.