Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Бим М.Є., Васильченко Н.В., Леонтович К.Г., Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 8 квітня 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2009 року у справі №2-а-590/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області про зобов’язання провести перерахунок пенсій та доплат, -

У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області, в якому просив зобов’язати відповідача провести перерахунок доплати до пенсії відповідно до ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за 2004 –2007 роки.

Постановою Таращанського районного суду Київської області від 8 квітня 2008 року позовні вимоги задоволені в частині зобов’язання відповідача провести перерахунок доплати до пенсії згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю згідно ст. 51 вказаного Закону з 14.02.2007 р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Справа № К-33161/09 Доповідач: Леонтович К.Г.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2009 року рішення суду першої інстанції скасоване в частині задоволення позовних вимог за період з 14.02.2007 р. по 09.07.2007 р. та ухвалене в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В решті рішення суду першої інстанції залишене без змін.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України, як непрацюючий пенсіонер, а також згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 р. №106 (106а-91-п) постійно проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Отже, позивач відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на доплату до пенсії за проживання на території посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Дія положень статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" (489-16) була зупинена.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. (v0a6p710-07) № 6-рп визнані неконституційними деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , в тому числі п. 30 статті 71 цього Закону, яким була зупинена дія статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов’язання відповідача провести перерахунок доплати до пенсії згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за проживання на території радіоактивного контролю саме з 09.07.2007 р.

Щодо задоволення позовних вимог в частині проведення перерахунку додаткової пенсій, визначеної ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" суди обґрунтовано виходили з того, що при розрахунку додаткової пенсії застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, З, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 4 (як і позивач), призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, суди вірно зазначили, що вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим, з урахуванням строку звернення до суду з позовом передбаченого ст.ст. 99, 100 КАС України, суди вірно зазначають про безпідставність позовних вимог за 2004 –2006 роки.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області –відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2009 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.