Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів:

Сіроша М.В.

Гончар Л.Я.

Харченка В.В.

Матолича С.В.

Бим М.Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська, третя особа –Державне казначейство України про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

У березні 2008 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська (УПФ) про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.

У позові зазначав, що він, як інвалід II групи, внаслідок захворювання пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС отримує державну та додаткову пенсії передбачені статтями 50 та 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(далі - Закон №796).

Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам передбаченим цим Законом і на відмову УПФ привести їх у відповідність з вимогами Закону, позивач просив суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати його усунути зазначені порушення, провівши вказані перерахунки.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року позов задоволено частково. Визнано дії посадових осіб УПФ щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_6 незаконними та зобов’язано відповідача провести відповідні перерахунки та виплати пенсії із розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати і постановити в цій частині нове рішення, про відмову у задоволенні.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 є інвалідом II групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону №796 та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 Закону №796.

Розрахунок пенсії позивачу УПФ проведено виходячи із встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) розміру, який складає 19,91 грн.

Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходив з того, що при розрахунку пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України №796 застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, інший є базовою величиною для визначення розміру пенсії за віком.

З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Так, статтею 49 Закону №796 пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону №796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року №523 (523-97-п) . Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України №796.

Щодо правил Постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категорія пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) , на яку посилається відповідач, то нею встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, які не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком та суперечать положенням статей 50, 54 Закону №796.

Тому, суди правильно виходили із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, а їх висновок, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України №796 застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з якого і визначається мінімальний розмір пенсії за віком є обґрунтованим.

Положення частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Згідно з ч.3 ст. 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів і не свідчать про неправильність судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 211, 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім із підстав, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .