Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укробладпостачання"

на постанову господарського суду Полтавської області від 28 грудня 2006 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2007 року

у справі № 19/274

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укробладпостачання"

до 1. Державної податкової інспекції у місті Полтаві,

2. Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області

про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

ТОВ "Укробладпостачання"(далі –позивач) звернулося до суду з позовом до ДПІ у м. Полтаві (далі –відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області (далі –відповідач-2) про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2005 року у сумі 230000,00 грн.

Постановою господарського суду Полтавської області від 28 грудня 2006 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2007 року постанову господарського суду Полтавської області від 28 грудня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ "Укробладпостачання", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Полтавської області від 28 грудня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2007 року, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

У клопотанні Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області, посилаючись на те, що постанова господарського суду Полтавської області від 28 грудня 2006 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2007 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

21 березня 2006 року ТОВ "Укробладпостачання"подало до ДПІ у м. Полтаві податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2005 року, в рядку 25 якої визначило залишок суми податку на додану вартість у розмірі 230000,00 грн., що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов’язань платника протягом трьох наступних періодів.

ДПІ у м. Полтаві провела позапланову документальну перевірку правильності заявлених до відшкодування податку на додану вартість ТОВ "Укробладпостачання"за серпень –грудень 2004 року, січень –березень 2005 року, за результатами якої було складено акт №263/23-2/32908520 від 30 травня 2005 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, перевіркою не було підтверджено суму податку на додану вартість, заявлену позивачем до відшкодування у розмірі 248256,00 грн. за вказаний період, та, зокрема, за лютий 2005 року –у розмірі 230000,00 грн.

На підставі акту перевірки 01 червня 2005 року ДПІ у м. Полтаві прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000212305/0 "В", яким позивачу було визначено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 248256,00 грн., в тому числі за лютий 2005 року –на суму 230000,00 грн.

Постановою господарського суду Полтавської області від 30 травня 2006 року у справі №17/6 за позовом ТОВ "Укробладпостачання"до ДПІ у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення від 01 червня 2005 року № 0000212305/0, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23 листопада 2006 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, а суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, з посиланням на частину 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, виходили з того, що рішеннями судів у справі № 17/6 було встановлено неправомірність включення позивачем спірної суми до суми бюджетного відшкодування за лютий 2005 року, а отже відсутні підстави для бюджетного відшкодування ТОВ "Укробладпостачання"податку на додану вартість у розмірі 230000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість"бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 2, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість").

Тобто, як видно з системного аналізу вищевказаних норм, Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

За змістом Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Як вбачається з акту перевірки, податковий кредит ТОВ "Укробладпостачання"за лютий 2005 року складається з сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товару, який позивач придбав у Приватного підприємства "Віолі"згідно податкової накладної № 8 від 02 лютого 2005 року (румунський ротор Р-275, турбобури Т12РТ240) та у Приватного підприємства "Донмет"згідно податкової накладної № 3 від 02 лютого 2005 року (ротор р-580, фонтанна арматура АФК 680*700).

Постановою господарського суду Полтавської області від 30 травня 2006 року у справі №17/6, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23 листопада 2006 року, в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 01 червня 2005 року № 0000212305/0, яким позивачу було зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у сумі 248256,00 грн., відмовлено з підстав того, що позивачем не було фактично сплачено податок до бюджету, а тому у нього відсутнє право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у зазначеній сумі, в тому числі за лютий 2005 року у сумі 230000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанції дійшли правомірного висновку про відсутність у ТОВ "Укробладпостачання"права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за лютий 2005 року у розмірі 230000,00 грн.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Згідно ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Укробладпостачання"підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Полтавської області від 28 грудня 2006 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укробладпостачання"залишити без задоволення, а постанову господарського суду Полтавської області від 28 грудня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.