Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ДПІ у Приморському районі Запорізької області на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19.12.2006 року по справі № 18/229/06-АП за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 до ДПІ у Приморському районі Запорізької області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.12.2006 року постанова Господарського суду Запорізької області від 03.07.2006 року скасована та винесена нова –про часткове задоволення позовних вимог Приватного підприємця ОСОБА_1 до ДПІ у Приморському районі Запорізької області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, відповідач 18.01.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 14.05.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Приморському районі Запорізької області просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду та винести нову, якою в позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд з огляду на наступне.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд обґрунтовував свої висновки тим, що в процесі розгляду кримінальної справи, відносно ОСОБА_1. за вчинення злочину передбаченого ч.1 ст. 212 КК України, судом було встановлено факт ненадходження до бюджету коштів у розмірі 23 257,71 грн. За таких обставин, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що податкові повідомлення-рішення №№0000012600/2, 0000012600/3 є чинними на суму 34 886,61 грн., з яких основний борг у розмірі –23 257,71 грн. та штрафні фінансові санкції (які нараховані в розмірі до 50%) –11 628,9 грн.

З такими висновками суду апеляційної інстанції в повній мірі погодитись не можна, оскільки вони зроблені без повного з’ясування всіх обставин справи.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим –ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Матеріали справи свідчать, що в ході проведення перевірки ПП ОСОБА_1 щодо правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість податковим органом встановлено, що в грудні 2001 р. позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Агрос", ПСГ "Азов"та ВАТ "Єлізаветовський елеватор".

Позивачем від вказаних підприємств були отримані такі податкові накладні:

- №551а від 11.12.2001 р. ТОВ "Агрос"на суму 15 500,00 грн. в т.ч. ПДВ –2 583,33 грн.;

- б/н від 12.12.2001 р. ТОВ "Агрос"на суму 7 043,20 грн. в т.ч. ПДВ –1 173,86 грн.;

- №564а від 21.12.2001 р. ТОВ "Агрос"на суму 31 000,00 грн. в т.ч. ПДВ –5 166,67 грн.;

- №583 від 27.12.2001 р. ТОВ "Агрос"на суму 15 000,00 грн. в т.ч. ПДВ –2 500,00 грн.;

- б/н від 12.12.2001 р. ПСГ "Азов"на суму 7 043,2 грн. в т.ч. ПДВ –1 173,86 грн.;

- №770 від 11.12.2001 р. ВАТ "Єлізаветовський елеватор"на суму 73,73 грн. в т.ч. ПДВ - 12,29 грн.;

- №776 від 13.12.2001 р. від ВАТ "Єлізаветовський елеватор"на суму 36,59 грн. в т.ч. ПДВ 6,10 грн.

На підставі згаданих накладних та у відповідності до Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) позивачем було віднесено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 11 442,25 грн.

Відповідно до пункту 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 даного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата дотримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 згаданого Закону).

Підпунктом 7.2.3. пункту 7 статті 7 вищезазначеного Закону передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця (платника податку) у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом і повинна відповідати вимогам підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

й) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Однак, судом апеляційної інстанції при розгляді справи по суті не було надано належної правової оцінки доводам податкового органу про те, що сума ПДВ у розмірі 11 442,25 грн. по податковим накладним, отриманим від ТОВ "Агрос", ПСГ "Азов"та ВАТ "Єлізаветовський елеватор"в грудні 2001 р. не може включатися до податкового кредиту, оскільки ці накладні не відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст. Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , так як відсутній підпис виконавця на спірних накладних, у зв’язку з чим виникають сумніви відносно особи, яка їх підписала.

З матеріалів справи вбачається, що перевірка ПП ОСОБА_1 здійснювалась Бердянською МДПІ Запорізької області за період з 01.07.2001 р. по 01.01.2004 р.

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"у строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

Згідно з п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

З огляду на зазначене, апеляційний суд належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги податкового органу з приводу того, що декларації з ПДВ, які подавались позивачем лише за 2 квартал 2001 р., 1 квартал 2002 р. та 4 квартал 2002 р., а з 01.01.2003 р. по 25.03.2004 р. приватний підприємець взагалі не звітував, хоча матеріали справи свідчать, що позивачем здійснювалась за спірний період підприємницька діяльність.

Окрім того, судом не перевірено доводи податкової інспекції в апеляційній скарзі щодо нарахування штрафних (фінансових) санкції, які передбачені підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"відповідно до якого платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Враховуючи викладене, колегія суддів наголошує на тому, що суд постановляє ухвалу про закінчення з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з’ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

При новому розгляді справи суду слід врахувати зазначене, а також те, що згідно з частиною 1 статті 138 цього Кодексу предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частини 2 статті 227 вищезазначеного Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 211, 220, 222, 227, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ДПІ у Приморському районі Запорізької області задовольнити частково, постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19.12.2006 року –скасувати та направити справу на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.