Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

за участю представників:

при секретарі: Савченку А.В.

позивача: Анохіна В.О.

відповідача: не явка

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2008 року

у справі № А37/128-07 (22а-658/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпролісзбут"

до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська

про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень

У березні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпролісзбут"звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська (з урахуванням уточнених позовних вимог) про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень №0001812302/0 від 25.10.2006 року, №0001812302/1 від 06.12.2006 року, № 00018112302/2 від 28.02.2007 року.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2008 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Відповідач або його уповноважені представники у судове засідання не з’явились.

Справу розглянуто відповідно до приписів частини 4 статті 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача,розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2003 року по 31.03.2006 року, за результатами якої складено Акт № 97/23-2-24443340 від 18.09.2006 року (далі –Акт перевірки).

За даними Акта перевірки встановлено порушення позивачем абзацу 2 підпункту 7.13.7 пункту 7.13 статті 7 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 –ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"(далі - Закон України від 28.12.1994 року (334/94-ВР) № 334/94 –ВР) та пункту 3, абзацу 2 пункту 4 Порядку спрямування коштів, вивільнених у зв’язку з наданням податкових пільг на переоснащення видавничо –поліграфічної бази, розроблення виробництва книжкової продукції (1643-2003-п) (далі - Порядок). Також встановлено порушення підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(далі - Закон України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (2181-14) ).

На підставі Акта перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001812302/0 від 25.10.2006 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 1 824 380,00 грн. (988 800,00 грн. основного платежу та 835 580,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

За результатами процедури апеляційного оскарження скарги позивача залишено без задоволення та прийнято податкові повідомлення –рішення № 0001812302/1 від 06.12.2006 року, № 00018112302/2 від 28.02.2007 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивач є суб’єктом видавничої справи, а отже має право на пільгу, передбачену підпунктом 7.13.7 пункту 7.13 статті 7 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 –ВР, та надав докази використання вивільнених коштів на розширення виробництва книжкової продукції. Також суди зазначили, що зміни, які передбачають відповідальність за несвоєчасне перерахування вивільнених коштів на окремий банківський рахунок було внесено до Порядку спрямування коштів, вивільнених у зв’язку з наданням податкових пільг на переоснащення видавничо –поліграфічної бази, розроблення виробництва книжкової продукції (1643-2003-п) в той час коли пільга не діяла. Зі вказаних мотивів спірні податкові повідомлення –рішення скасовано.

Проте, суд касаційної інстанції не може у повній мірі погодитись із такими висновками судів попередніх інстанцій з урахуванням наступного.

Відповідно до довідки статистичного управління № 14772 від 15.04.2005 року видами діяльності позивача є книговидавнича справа, поліграфічна діяльність, інші види видавничої діяльності.

Згідно з листом № 0-27/380 від 20.02.2007 року ДП "Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації"продукція позивача належить до коду 22.11.20 "Книги, брошури, листівки друковані та продукція аналогічна".

Підпунктом 7.13.7 пункту 7.13 статті 7 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 –ВР визначено, що тимчасово, до 1 січня 2009 року звільняється від оподаткування прибуток видавництв, видавничих організацій, підприємств поліграфії, отриманий ними від діяльності з виготовлення на території України книжкової продукції, крім продукції еротичного характеру.

За вказаних обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивач здійснював діяльність, яка дає право на пільгове оподаткування податком на прибуток.

За даними Акта перевірки вивільнені кошти за 9 місяців 2005 року ТОВ "Дніпролісзбут"необхідно було перерахувати на окремий банківський рахунок до 21.11.2005 року. Проте, вказані кошти на такий рахунок було перераховано 20.12.2005 року, відповідно до платіжного доручення № 155 від 20.12.2005 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 року № 1643 (1643-2003-п) затверджено Порядок спрямування коштів, вивільнених у зв’язку з наданням податкових пільг на переоснащення видавничо-поліграфічної бази, розроблення і впровадження новітніх технологій, розширення виробництва книжкової продукції.

Пунктом 3 вказаного Порядку (1643-2003-п) визначено, що кошти, вивільнені у зв'язку з наданням платникам податку податкових пільг (далі - вивільнені кошти), спрямовуються на капітальні вкладення для переоснащення (створення, розвиток, модернізацію та реконструкцію) видавничо-поліграфічної бази, розроблення і впровадження новітніх технологій у поліграфічній промисловості та розширення виробництва книжкової продукції (крім виготовлення видань рекламного та еротичного характеру).

Відповідно до пункту 4 Порядку (1643-2003-п) вивільнені кошти акумулюються платниками податку на окремому банківському рахунку для обліку коштів цільового використання та спрямовуються на цілі, визначені пунктом 3 цього Порядку, з відображенням їх руху.

На зазначений рахунок кошти перераховуються у строки, встановлені для сплати податку на прибуток, а не перераховані у ці строки кошти вважаються такими, що використані не за цільовим призначенням

Згідно з пунктом 5 вказаного Порядку (1643-2003-п) у разі нецільового використання вивільнених коштів платники податку включають суми отриманих валових доходів і валових витрат під час провадження видавничої діяльності, виготовлення і розповсюдження книжкової продукції, виробленої в Україні, з урахуванням яких визначено прибуток, звільнений від оподаткування, до загальних валових доходів і валових витрат у податковому (звітному періоді), в якому отримані такі звільнені доходи. При цьому пеня та штрафні санкції нараховуються у розмірах і порядку, встановлених законом.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Позивачем було порушено строки перерахування вивільнених коштів на окремий банківський рахунок за підсумками 3 кварталів 2005 року.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом (2181-14) , такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає про те, що до ТОВ "Дніпролісзбут"за несвоєчасне перерахування коштів, вивільнених у зв’язку з наданням податкової пільги на окремий банківський рахунок необхідно застосовувати штрафні (фінансові) санкції, передбачені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ.

Судам при розгляді даної справи необхідно було визначити суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення позивачем граничних строків перерахування вивільнених коштів на окремий банківський рахунок за підсумками 3 кварталів 2005 року.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов‘язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2008 року в даній справі скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 –239 КАС України (2747-15) .