Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 16.07.2008 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2009 р.

у справі № 7а/241-5184 (22а-13030/08/9104 )

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Тернопільголовпостач"

до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення –рішення, -

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 16.07.2008 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2009 р., позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 0002251703/0/61312 від 03.12.2007 р. в частині визначення податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 27087,20 грн. та штрафних санкцій в сумі 54174,4 грн.

Тернопільська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права: п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2, п.п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", та процесуального права, яке виразилося у неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, та у незадоволенні судом апеляційної інстанції клопотання податкової інспекції про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням її представника у щорічній відпустці.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту виїзної планової перевірки № 10932/23-09/01882806 від 20.11.2007 р. за період з 01.01.2006 р. по 30.06.2007 р., яким зафіксовано порушення позивачем вимог п. 1.15 ст. 1, п. 3.4 ст. 3, п.п. 4.2.1, п.п.4.2.9 п. 4.2, п.п. 4.3.36 п. 4.3 ст. 4, п. 7.1. ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 та п.п. "а"п.19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", які полягали у тому, що підприємство, як податковий агент, не нараховувало, не утримувало та не перераховувало до державного бюджету податок з доходів фізичних осіб: ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5, які безоплатно отримали від нього двокімнатну квартиру, що підтверджується рішенням Тернопільської міської ради від 10.05.2006 р. № 598 "Про оформлення права власності на приміщення, будівлі та споруди"та накладною про передачу № 246 від 23.05.2006 р., тобто дохід у вигляді додаткового блага.

Між позивачем та вказаними фізичними особами в межах цивільної справи № 2-5995/2005 укладено мирову угоду, затверджену ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 20.10.2005 р., за якою позивач зобов’язався передати безоплатно двокімнатну квартиру та подати у виконавчий комітет документи, необхідні для оформлення права спільної сумісної власності на квартиру по АДРЕСА_1 за фізичними особами, а останні, в свою чергу, самостійно та за рахунок власних коштів вивести власний будинок по АДРЕСА_2 із зони вітрового підпору, спричиненого товариством при будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1.

Таким чином, право власності на квартиру по АДРЕСА_1 за вказаними фізичними особами рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради оформлено на виконання затвердженої судом мирової угоди.

За результатами перегляду ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 20.10.2005 р. за нововиявленими обставинами остання скасована ухвалою цього ж суду від 27.11.2006 р., яка набрала законної сили.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 14.05.2008 р. у справі № 7а/240-5183, яка набрала законної сили, рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 10.05.2006 р. № 598 "Про оформлення права власності на приміщення, будівлі та споруди"скасовано.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на що посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що підлягає застосуванню при вирішенні даного спору.

Підпункт 1.1. ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"під терміном "додаткове благо"розуміє кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Зі змісту наведеної норми Закону випливає, що дохід, який є відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами закон не відносить до додаткового блага, яке є об’єктом оподаткування. Крім того, додатковим благом визнається доход, який виплачується (надається) платнику податку його працедавцем.

Отже, за тієї обставини, що квартира була передана позивачем фізичним особам на виконання укладеної мирової угоди у рахунок відшкодування завданої шкоди, підстави для віднесення такого доходу фізичних осіб до додаткового блага, а відтак до об’єкту оподаткування, відсутні.

До того ж, судами попередніх інстанцій було достовірно встановлено, що ухвала, якою затверджено мирову угоду, скасована за результатами перегляду за нововиявленими обставинами. У судовому порядку також скасовано рішення виконкому про оформлення права власності на приміщення, будівлі та споруди, у зв’язку з чим відсутні підстави для висновку про отримання фізичними особами квартири у власність.

Враховуючи наведене, а також те, що суд касаційної інстанції не виявив порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які б призвели до ухвалення неправильного рішення, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2211, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Тернопільської області від 16.07.2008 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2009 р. –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.