Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення (далі - УПСЗН) Мелітопольської міської ради Запорізької області

на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 жовтня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року

у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги учаснику бойових дій,

У вересні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення частини невиплачених сум щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік. Він зазначав, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту' (3551-12) як учасник бойових дій у 2007 році мав право на отримання щорічно до 5 травня відповідного року разової грошової допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Проте відповідач в порушення вимог цього Закону виплатив грошову допомогу у 2007 році у розмірі 280 грн, що не співвідноситься з мінімальною пенсією за віком, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 1770,30 грн, яку просив стягнути з відповідача на його користь.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 жовтня 2007 року, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року, позов задоволено. Стягнуто з УПСЗН Мелітопольської міської ради Запорізької області на користь ОСОБА_6 недоплачену щорічну одноразову грошову допомогу у розмірі 1770,30 грн.

У касаційній скарзі УПСЗН Мелітопольської міської ради Запорізької області просить скасувати судові рішення та ухвалити нове – про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що суди не врахували вимоги Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , згідно з яким відбувалася виплата грошової допомоги позивачу.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи видно, що позивач є учасником бойових дій. Відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"має право на одержання разової грошової допомоги щорічно до 5 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у 2007 році позивач отримав разову грошову допомогу до 5 травня з врахуванням обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) у розмірі 280 грн.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов в частині визнання неправомірними дій відповідача та стягнення грошової допомоги за 2007 рік, суди виходили з того, що рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) визнано неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , яким встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Проте, з таким висновком погодитись неможливо.

Судами правильно встановлено, що на період виникнення правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти ( Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) ), які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.

Отже, вирішальним в даному спорі є питання про пріоритет законів. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше. Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) був прийнятий пізніше, а тому його норми мають пріоритет над нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) . Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , яким встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

На момент виникнення спірних відносин, а саме: на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів: до 05 травня 2007 року, - положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) були діючими.

Згідно зі статтею 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Таким чином, на час виплати грошової допомоги у 2007 році відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, підстав для визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними не було.

Переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції на допущені судом першої інстанції порушення вимог закону уваги не звернув та не виправив їх.

На підставі статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області задовольнити.

Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 жовтня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року скасувати, ухваливши нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги учаснику бойових дій.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .