К-10911/08-С Про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих сум на оздоровлення - 14.04.2010 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, яка переглядається за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2007 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2008 року

У жовтні 2007 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області (УПСЗН) про стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"за 2001-2007 роки.

Зазначав, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції І категорії, інвалідом 3 групи, а тому, за правилами статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"( Закон № 796-XІІ (796-12) ), має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

Посилаючись на те, що всупереч згаданому Закону виплата допомоги здійснювалась без застосування кратності до встановленого розміру мінімальної заробітної плати, а в твердій сумі, то вважає, що з Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області підлягає стягненню 6506 грн. заборгованості по щорічній допомозі на оздоровлення за 2001-2007 роки.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2007 року позов задоволено частково. Дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплати недоотриманої суми допомоги визнано незаконними та стягнуто з УПСЗН на користь ОСОБА_6 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2001-2005, 2007 роки в сумі 6826 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Новою постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ОСОБА_6 задоволено частково. Дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплати недоотриманої суми допомоги визнано незаконними та стягнуто з УПСЗН на користь позивача недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2003-2005, 2007 роки в сумі 4973 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі УПСЗН, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 є потерпілим І категорії, інвалідом 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, в зв'язку з чим, йому призначена та фактично виплачена грошова допомога на оздоровлення: за період з 2001 по 2004 роки –по 21,50 грн. за кожен рік, за період з 2005 по 2007 роки –по 90 грн. за кожен рік.

Задовольнивши позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що протягом 2003-2005, 2007 років відповідач здійснював виплати всупереч правилам статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'якими щорічна виплата на оздоровлення інвалідам 3 групи встановлена у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

З висновками апеляційного суду колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується.

Так, статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"позивачу передбачена щорічна виплата на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

Такі виплати позивачу проводились в розмірах, встановлених постановами КМ України № 836 від 26 липня 1996 року (836-96-п) та № 562 від 12 липня 2005 (562-2005-п) року.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що розмір щорічної грошової допомоги на оздоровлення визначається відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"і не може бути зменшений відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року (836-96-п) та № 562 від 12 липня 2005 (562-2005-п) року.

Оскільки, питання щодо пропуску ОСОБА_6 строку звернення до суду відповідачем не ставилося, то висновки апеляційного суду щодо задоволення позовних вимог за 2003-2005, 2007 роки ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2008 –без змін.