К-34867/09-С Про скасування податкових повідомлень-рішень - 13.04.2010 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Газ" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.05.2008 року №0000122301/0, яким позивачу визначено зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 868 800 грн. (696 457 грн. –основний платіж, 172 343 грн. –штрафні (фінансові) санкції), №0000132301/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 614 114 грн. (321 807 грн. –основний платіж, 292 307 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2008 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2009 року, позов задоволено. Судові рішення мотивовано тим, що включення позивачем до складу валових витрат сум, витрачених на відрядження для участі у семінарі головного бухгалтера товариства, відповідає вимогам п. п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ). Витрати позивача на оплату послуг, наданих ТОВ "Газтранзит" та ТОВ "Джемістрі", які включені до складу валових витрат, відносяться до господарської діяльності підприємства та згідно положень п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР підтверджені відповідними документами. Правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджено належним чином оформленими розрахунковими (платіжними) документами.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у м. Іллічівську подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи, зокрема з порушенням п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР та п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97- ВР (168/97-ВР) ).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що фахівцями ДПІ у м. Іллічівську проведено планову документальну перевірку дотримання ТОВ "Юг-Газ" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року.

У ході перевірки встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, а саме: завищення суми валових витрат на суму, що була витрачена на відрядження головного бухгалтера ТОВ "Юг-Газ" до м. Ялта для участі у семінарі на тему: "Мінімізація податків законними способами", завищення суми валових втрат на суми, які були сплачені ТОВ "Газтранзит" та ТОВ "Джемістрі" на виконання договорів з надання послуг з періодичного обслуговування комерційних вузлів обліку газу споживачів позивача; порушення позивачем п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97- ВР, а саме: завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за зазначеним операціями та з операцій по наданню послуг з пошуку потенційних покупців газу за агентським договором від 15.05.2007 року № 12/1, укладеним позивачем з ТОВ "Джемістрі".

За результатами перевірки 18.04.2008 року складено акт № 1185/23-0301-30194498, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.05.2008 року

№ 0000122301/0, яким позивачу визначено зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 868 800 грн. (696 457 грн. –основний платіж, 172 343 грн. –штрафні (фінансові) санкції), від 05.05.2008 року № 0000132301/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 614 114 грн. (321 807 грн. –основний платіж, 292 307 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Судами встановлено, що 20.04.2007 року між ТОВ "Юг-газ" та ТОВ "ДК "Управління знаннями" укладено договір надання інформаційно консультаційних послуг № 641/3, відповідно до п. 1.2.1 видом інформаційно-консультативних послуг є семінар, на який позивачем відряджено головного бухгалтера підприємства.

Витрати на відрядження підтверджуються посвідченням про відрядження № 9, виданим на підставі наказу № 12 від 28.04.2007 року, авансовим звітом від 08.05.2007 року, проїзними документами серії ЗЛ № 800384 та серії ЗЛ № 800386, звітом про відрядження від 08.05.2007 року.

За змістом п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов’язаних з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку зі здійсненням таких витрат (абз. 1).

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв’язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку –запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку (абз. 8).

Із аналізу зазначених норм вбачається, що витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податків за наявності документів, що засвідчують вартість фактичних витрат осіб, які відрядженні, та зв’язок такого відрядження з основною діяльністю цього платника.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що задекларовані витрати позивача під час перебування його працівника у відрядженні, підтверджуються документально і пов’язані з його господарською діяльністю.

Судами встановлено, що 04.06.2007 року між ТОВ "Юг-Газ" та ТОВ "Джемістрі" було укладено договір № 13/1 про надання послуг з періодичного обслуговування комерційних вузлів обліку газу споживачів позивача. Факт виконання договору підтверджено актом приймання-передачі робіт (надання послуг) від 30.09.2007 року № 1.

06.08.2007 року між ТОВ "Юг-Газ" та ТОВ "Газтранзит" було укладено договір № 15 про надання послуг з періодичного обслуговування комерційних вузлів обліку газу споживачів позивача. Факт виконання договору підтверджено актами приймання-передачі робіт (надання послуг) від 05.11.2007 року № 1, від 25.11.2007 року № 2, від 29.12.2007 року № 3. та відповідними документами про оплату цих послуг.

Витрати зі сплати податку на додану вартість при придбанні послуг за зазначеними договорами підтверджено отриманими від ТОВ "Газтранзит" та ТОВ "Джемістрі" податковими накладними від 05.11.2007 року № ГТО-НН-01122, від 30.09.2007 року № 4921 відповідно, за агентським договором від 15.05.2007 року № 12/1 підтверджено податковою накладною від 30.09.2007 року № 4922.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3- 5.7 цієї статті.

Таким чином, зі змісту викладених положень випливає, що до складу валових витрат відносяться ті витрати, які здійснені платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, та не зазначені в переліку пункту 5.3. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

А відтак підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. При цьому Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) не містить вимог до порядку оформлення таких документів.

З’ясувавши зміст наданих позивачу послуг, їхнє значення для господарської діяльності позивача, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що витрати, понесені позивачем на оплату послуг ТОВ "Газтранзит" та ТОВ "Джемістрі", пов’язані з господарською діяльністю позивача, а факт оплати таких послуг підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

У зв’язку з цим та на підставі п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97- ВР суди першої та апеляційної інстанції правильно визнали необґрунтованими доводи відповідача з приводу завищення позивачем суми податкового кредиту, підтвердженого зазначеними вище податковими накладними.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 210 –232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2008 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2009 року залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 –238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .