Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2008 року

та постанову Господарського суду Хмельницької області від 12.12.2007 року

по справі № 9/692-НА

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Городецький консервний комбінат"

до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В жовтні 2007 року ТОВ "Городецький консервний комбінат"звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001082341/0 від 05.12.2006 року.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 12.12.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2008 року у даній справі позов задоволено, спірне податкове повідомлення рішення визнано недійсним з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.11.2006 ДПІ у Городоцькому районі проведено виїзну планову перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2006 року, за наслідками якої складений акт від 21.11.2006 року. Перевіркою виявлено порушення позивачем п.п.4.1 п 4 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту (z0711-99) . Встановлено, що при визначені суми збору за спеціальне використання водних ресурсів кількість використаної води за 9 місяців 2005 року завищена на 880 куб. м. та завищена на 4075 куб. м. за 2005 року, на 4814куб. м. за 1-й квартал 2006 року та на 2951 куб. м. за 1-ше півріччя 2006 року. Внаслідок чого, занижено суму збору за спеціальне водокористування на 1544,88 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001082341/0 від 05.12.2006 року, яким визначено суму податкового зобов’язання 2007,87грн. з яких 1544,88 грн. за основним платежем та 462,99 грн. штрафних санкцій на підставі п.17.1.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно ст. 48 Закону України від 25.06.1991 року №1264-ХІІ "Про охорону навколишнього природного середовища"збір за спеціальне використання природних ресурсів встановлюється на основі нормативів зборів і лімітів їх використання. Нормативи збору за використання природних ресурсів, а також порядок його стягнення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.18 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 року №1494 (1494-99-п) , порядок за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту визначаються Інструкцією про порядок обчислення і сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01.10.1999 року №231/539/118/219 (z0711-99) затверджено Інструкцію про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Згідно п.4.6. даної інструкції (z0711-99) обсяг використаної води визначається водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку за показниками вимірювальних приладів. У разі відсутності вимірювальних приладів, як виняток, обсяг використаної води визначається за технологічними даними (тривалість роботи агрегатів, обсяг виробленої продукції чи наданих послуг, витрати електроенергії, пропускна спроможність водопровідних труб за одиницю часу тощо). Обчислення відбувається шляхом визначення обсягу використаної води за непрямими методами за обсягом витраченої електроенергії. Згідно останнього відповідачем проведений розрахунок збору.

Як вірно встановлено судами, відповідач в такий спосіб провів обчислення суми збору за спеціальне використання водних ресурсів позивачем. Однак, при цьому він допустив порушення, які призвели до неправильного розрахунку та визначення суми податкового зобов’язання позивача, визначеного оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. Зокрема, податковим органом не було враховано строку експлуатації насосів, їх фактичної потужності, часу роботи насосів відповідно до даних про спожиту електроенергію, надання послуг з водопостачання населенню та інші обставини, на які посилався позивач при самостійному розрахунку суми зобов'язання.

Також судами попередніх інстанцій вірно зауважено, що на момент проведення перевірки не прийнято закону, яким би затверджувалась методика визначення податкових зобов'язань за непрямими методами, що унеможливлює застосування непрямих методів.

Отже, за таких обставин, суди дійшли вірного висновку, щодо правомірності визначення позивачем суми збору за спеціальне водокористування та, відповідно, визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2008 року та постанову Господарського суду Хмельницької області від 12.12.2007 року по справі №9/692-НА залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.