14/4-48 Про скасування податкового повідомлення-рішення (податок на прибуток) - 13.04.2010 Прийняття

розглянувши касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 12.03.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2007

у справі № 14/4-48

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Рута-Фарм"

до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 12.03.2007, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2007, позовні вимоги ТОВ фірми "Рута-Фарм"задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОПІ від 23.06.2006 за №0001182304/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 33923,53 грн. - основного боргу та 15 958 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій податкова інспенкція звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно акту перевірки податкового органу фінансово-господарської діяльності позивача від 15.06.2006 за №12130/23-430/21138240 за період з 01.01.2004 по 31.10.2005 прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.06.2006 за №0001182304/0/38145, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 33923,53 грн. - основного боргу та 15 958 грн. - штрафних санкцій за порушення п.п.5.2.1 пункту 5.2, п.п.5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Дані порушення виразилися в тому, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат витрати на придбання товарів, робіт (послуг) згідно податкових та видаткових накладних, виписаних контрагентами по господарських операціях. Суми податку на додану вартість по накладних до складу податкового кредиту не включені. Витрат по транспортуванню товарно - матеріальних цінностей не понесено позивачем.

Згідно матеріалів перевірки встановлено, що контрагенти позивача фінансової звітності не подавали.

Також судами встановлено, що дані висновки податкового органу не відповідають встановленим обставинам по справі та вимогам норм діючого законодавства.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суди посилаються на те, що понесені позивачем витрати по господарських операціях, що відбулися як компенсація вартості товарів та послуг, придбаних ним у контрагентів для подальшого їх використання у власній господарській діяльності згідно з вимогами п.п.5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"підлягають включенню до складу валових витрат, а тому в податкового органу не було підстав для збільшення бази оподаткування по податку на прибуток та донарахування позивачу цього податку. Окрім цього, цей Закон не ставить в залежність право платника податків на включення понесених ним витрат до складу валових від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що висновок податкового органу про донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 33923,53 грн. - основного боргу та 15 958 грн. штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 23.06.2006р. за №0001182304/0- є необґрунтованим та не відповідає фактичним обставинам справи, та відповідно про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

В силу п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.8 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судами та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, факт понесення витрат та обґрунтування їх включення до складу валових витрат вартості товарів (послуг) підтверджується укладеним з ПП "Багро"від 01.12.1004 договором на ремонтні роботи аптеки.

Факт виконання цього договору підтверджено первинними бухгалтерськими документами: актом виконаних робіт від 23.12.2004 на загальну суму 53476 грн., в тому числі ПДВ 8912,67 грн., платіжним дорученням за №9751 від 13.01.2005 на суму 53476грн.

Виписано податкову накладну на цю ж суму за №299 від 23.12.2004.

Судова колегія погоджується з висновками судів, що позивачем відображення вартості наданих послуг у складі вартових витрат в декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2004 року в сумі 44563,33 грн. відповідає вимогам закону.

В своїй касаційній скарзі податковий орган посилається на те, що сума податку на додану вартість, згідно названої накладної до податкового кредиту відповідного звітного періоду не включено, проте слід зазначити, це не позбавило права позивача на включення в іншому податковому періоді і не є порушенням податкового законодавства, аналогічно і по наступних господарських операціях.

Також є правильним віднесення позивачем до валових витрат за укладеним договором від 01.03.2005 з ПП "Багро"про надання маркетингових послуг, що пов'язані з господарською діяльністю та підтверджуються документами первинного бухгалтерського обліку та правильно відображені в податковому обліку: складений між сторонами акт виконаних робіт від 31.03.2005 на загальну суму 53 475 грн., в тому числі ПДВ -8912,50 грн. та виписано податкову накладну №71 від 31.03.2005 на цю ж суму.

В декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2005 року в складі валових витрат відображено суму 44562,50 грн.

Правомірність віднесення позивачем до валових, витрат вартості маркетингових досліджень підтверджується відповідними договорами та актами виконаних робіт, які містять інформацію щодо змісту здійсненої господарської операції та є належними доказами, що, як вірно зазначено судами, відповідає вимогам п.п.5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Доказів, які би свідчили, що маркетингові послуги не використані в господарській діяльності в матеріалах справи не вбачається.

Посилання відповідача на ту обставину, що надані послуги не принесуть дохід базується лише на припущенні, оскільки судами вірно встановлено, що результат цих послуг може мати місце і в наступній господарській діяльності позивача.

Що стосується віднесення позивачем до валових витрат за укладеними договорами з ПП "Багро"про надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, то воно також є правильним, оскільки підтверджено актами виконаних робіт та оплатою цих послуг, про що свідчать виписки з банку.

Вартість цих послуг відображена позивачем у складі валових витрат в декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2005 року в сумі 9180 грн., в 3 кварталі 2005 року в сумі 18805,83 грн., в 4 кварталі 2005 року в сумі 9670 грн.

Аналогічно й віднесення позивачем до валових витрат за укладеним з ПП "Транстехмаш"усним договором по придбанню паперу згідно податкової накладної за №113 від 24.06.2005 на загальну суму 1069,50 грн., тому числі ПДВ 1782,50 грн. та видатковою накладною за №0000108 від 24.06.2005, що виписані ПП "Транстехмаш".

Оплата за отримані ТМЦ проведена позивачем по рахунку платіжним дорученням за №11038 на суму 1069,50 грн. та відображена в податковому обліку в декларації з прибутку.

Згідно акту перевірки, податковим органом не встановлено факту відсутності у позивача первинних документів, що підтверджують здійснення ним господарських операцій щодо придбання спірних товарів (послуг).

Факт наявності вказаних документів у позивача на момент перевірки податковим органом не спростовано, що свідчить про наявність у позивача первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також слід звернути увагу на посилання податкового органу на ту обставину, що згідно матеріалів перевірки встановлено, що контрагенти сторін угод позивача фінансової звітності не подавали.

Колегія суддів касаційної інстанції поділяє думку судів, що вказане не є правовою підставою невіднесення до валових витрат, понесених цих витрат за операціями, що аналізувалися, а тому вірно не прийнято судами попередніх інстанцій до уваги, як належні й доказ в підтвердження позиції відповідача.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 12.03.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2007 у справі № 14/4-48 слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін.