Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О., Федорова М. О.,

при секретарі судового засідання Титенко М.П.,

представники сторін по справі в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Господарського суду Донецької області від 12.04.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007 по справі № 26/419а (22-а-927/07)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дилема"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дилема" (далі –позивач, Товариство) звернулось з позовом (з уточненням) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (далі –ДПІ, відповідач) про скасування рішення в частині від 15.02.2006 № 2057/10/23-213 0000312343/0, яким зокрема застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 2 000,00 грн. за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) .

Постановою Господарського суду Донецької області від 12.04.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007 по справі № 26/419а (22-а-927/07), позов задоволено.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що перевірка проводилася з порушенням чинного законодавства, а обов’язок платника податків проводити розрахункову операцію через реєстратор розрахункових операцій (далі –РРО) у разі отримання передплати за замовлення банкету закон не містить.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, де порушує питання скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права, та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки Товариства щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, податковим органом було складено Акт від 27.01.2006, в якому зокрема зазначено про допущене порушення позивачем п. 1, п. 2, ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі – Закон № 265/95-ВР (265/95-ВР) ) через те, що позивачем при отриманні застави за замовлення банкету у розмірі 400,00 грн. та при розрахунку за обід у розмірі 80,43 грн. готівкові кошти не були проведені через касовий апарат.

На підставі Акту перевірки податковим органом було ухвалено оскаржуване рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у п’ятикратному розмірі, що становить 2 402,15 грн.

Скасовуючи спірне рішення в частині накладення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 000,00, суди виходили з відсутності в діях позивача порушень вимог Закону № 265/95-ВР (265/95-ВР) , оскільки, на їх думку, на час передачі замовником банкету передоплати в розмірі 400 00 грн. позивачу, послуги останнім фактично надані не були, вчинена операція з отримання грошових коштів від замовника не була розрахунковою операцією, тому позивач не провів її через РРО. Крім того, суди зазначили, що в порушення ст. 112 Закону України "Про державну податкову службу" посадові особи органу державної податкової служби приступити до проведення перевірки без надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, за результатами якої було складено акт з порушенням чинного законодавства, який не може бути підставою для застосування до позивача штрафних санкцій.

З такими висновками судів погодитися неможливо, оскільки ними неправильно застосовані норми матеріального права.

Відповідно ст. 112 Закону України "Про державну податкову службу" посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

З аналізу ст. 112 Закону України "Про державну податкову службу" вбачається, що ненадання відповідного документу (направлення на перевірку), у якому мали міститись відомості щодо підстав проведення відповідної перевірки позивача, є підставою про недопущення посадових осіб податкового органу до проведення перевірки. Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач допустив представників відповідача до перевірки, результати якої викладені у Акті перевірки.

Згідно з п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 (z0925-05) , за результатами проведення невиїзних документальних. виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства –довідка.

Акт –службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання.

Таким чином, Акт від 27.01.2006, складений ДПІ за результатами перевірки Товариства щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, є доказом, який підтверджує виявлені факти порушення позивачем законодавства у сфері готівкового та безготівкового обігу.

Застосування реєстраторів розрахункових операцій визначено ст. 1 Закону № 265/95-ВР у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Порядок проведення розрахунків визначено ст. 3 цього Закону, відповідно до якої суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, які підтверджують виконання розрахункових операцій; проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Таким чином, надання підприємствами додаткових послуг повинно здійснюватися шляхом їх включення у відповідний прейскурант товарів та послуг, щоб за допомогою режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості вартість цих послуг запрограмувати у РРО та провести прийом готівкових коштів від споживача, як того вимагає порядок здійснення розрахунків, встановлений ст. 3 Закону № 265/95-ВР.

Відповідальність за невиконання зазначеного обов’язку передбачено п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР у вигляді фінансової санкції в п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг).

В порушення норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України судами першої та апеляційної інстанцій надано невірну оцінку доказам, а саме, взято до уваги процедура проведення перевірки, тоді як той факт, що при проведенні розрахунків застави за резервування місця для проведення банкету за готівку платник податків зобов'язаний здійснювати такі операції через РРО з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів залишився поза увагою.

З огляду на наведене судові рішення судів першої та апеляційної інстанції не ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підлягає скасуванню, а справа № АС-8/369-05 направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити встановлені законом заходи для повного встановлення обставин у справі та в залежності від встановленого і у відповідності із законом вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Донецької області від 12.04.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007 по справі № 26/419а (22-а-927/07) скасувати, а справу направити на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239 КАС України.