Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Харківопт"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.01.2007 року

у справі №АС-13/255-06

за позовом Закритого акціонерного товариства "Харківопт"

до 1. Державної податкової інспекції Комінтернівського району м. Харкова

2. Відділення Державного казначейства України у Комінтернівському районі м. Харкова

про стягнення коштів,

Закрите акціонерне товариство "Харківопт"звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з бюджету Комінтернівського району м. Харкова надмірно сплачений земельний податок у сумі 87973,62 грн.

Постановою Господарського суду Харківської області від 02.11.2006 року (головуючий суддя –Водолажська Н.С.) позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.01.2007 року (судова колегія у складі: головуючий суддя –Шатенко І.А., судді –Бабакова Л.М., Карбань І.С.) постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відмова у задоволенні позову судом апеляційної інстанції обґрунтована тим, що позивач не використовує для провадження підприємницької діяльності власні земельні ділянки, а здає їх в оренду для здійснення підприємницької діяльності орендарями, зважаючи на що статус позивача як платника єдиного податку не звільняє його від обов’язку сплачувати земельний податок.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Закрите акціонерне товариство "Харківопт"подало касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції не правильно розтлумачено положення абзацу п’ятого ч. 1 ст. 6 Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 та п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 року №507 "Про роз’яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. №727" (507-2000-п) .

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ЗАТ "Харківопт"зареєстроване платником єдиного податку, про що отримано відповідні свідоцтва, та здійснює підприємницьку діяльність по здаванню під найм власної та державної нерухомості виробничо-технічного та культурного призначення.

Протягом січня 2004 року –грудня 2005 року підприємством узгоджено та сплачено до бюджету земельний податок у сумі 87973,62 грн., про повернення якого заявлено позов з огляду на те, що позивач як платник єдиного податку звільнений від обов’язку сплати податку за землю.

Відповідно до статті 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"(зі змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 28 червня 1999 року №746/99 (746/99) ) суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, плати (податку) за землю. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 року №507 (507-2000-п) роз’яснено, що суб'єкт малого підприємництва, який згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 6 названого Указу Президента України не є платником плати (податку) за землю, звільняється від плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, який встановив, що передані позивачем в оренду власні земельні ділянки використовувались у його підприємницькій діяльності.

Так, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Операції з оренди є за своєю суттю операціями з надання послуг, а орендна плата включає в себе не лише компенсацію витрат, але і відповідний прибуток орендодавця.

Таким чином, операції з надання в оренду приміщень підпадають під визначення підприємницької діяльності, а платник єдиного податку –орендодавець – звільняється від сплати податку за землю.

Разом з тим, незважаючи на правильність такого висновку суду першої інстанції, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може визнати постанову Господарського суду Харківської області від 02.11.2006 року законною та обґрунтованою.

Прийнявши рішення про задоволення позовних вимог та стягнення на користь позивача помилково сплаченого земельного податку, судом не враховано, що відповідно до статті 13 Закону України "Про систему оподаткування"в Україні справляються загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

Статтею 14 цього Закону визначено, що плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків, порядок зарахування яких до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України.

У свою чергу, статтею 20 Закону України "Про плату за землю"встановлено, що платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України (2542-14) для плати за землю.

Таким чином, враховуючи, що повернення сум податку відбувається за рахунок коштів місцевого бюджету, до участі у розгляді справи мала бути залучена відповідна місцева рада, доходи бюджету якої формуються, зокрема, з надходжень зі сплати земельного податку.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 227 КАС України судові рішення обов'язково скасовуються з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та обов'язки осіб, які не були повідомлені про можливість вступити у справу.

Отже, зважаючи на те, що судове рішення про стягнення надмірно сплаченого земельного податку у сумі 87973,62 грн. стосується інтересів органу місцевого самоврядування, який не був залучений до участі у розгляді справи, судові рішення підлягають обов’язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Харківопт"задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду Харківської області від 02.11.2006 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.01.2007 року у справі №АС-13/255-06 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.