Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддів: Сіроша М.В., Гончар Л.Я., Леонтович К.Г., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області на постанову Вовчанського районного суду Харківської області від 31 березня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2009 року у справі №2а-69/09 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

У березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області про визнання неправомірною відмову в проведенні перерахунку пенсії за вислугу років та зобов’язання провести перерахунок пенсії за вислугу років як працівнику з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації.

Свої вимоги мотивував тим, що з 31.03.1988 р. по 14.02.1996 р. працював на посаді льотчика-інструктора у Вовчанському авіаційному училищі льотчиків ДТСААФ СРСР, перейменованого 13.05.1989 р. в Запоріжське авіаційне училище льотчиків ДТСААФ СРСР, 29.02.1996 р. йому, як особі льотного екіпажу повітряних суден цивільної авіації, була призначена пенсія за вислугу років. Він звернувся до УПФ 04.03.2009 р. з заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України від 17.11.1999 р. "Про внесення змін в деякі закони України" (1222-14) , але йому було відмовлено. Вважав зазначені дії неправомірними та просив суд зобов’язати відповідача зробити перерахунок пенсії.

Постановою Вовчанського районного суду Харківської області від 31 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного

Справа № К-30124/09 Доповідач: Леонтович К.Г.

адміністративного суду від 2 липня 2009 року, заявлені позовні вимоги задоволені. Визнана неправомірною відмова відповідача в перерахунку пенсії ОСОБА_1, зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області провести перерахунок призначеної позивачу відповідно до ч.3 ст. 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням змін, внесених Законом України № 1222-ХІУ від 17.11.1999 р. (1222-14) , виходячи з розміру, встановленого діючим законодавством України, з 1 березня 2009 року.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював у Вовчанському авіаційному училищі льотчиків ДТСААФ з 31.03.1988 р. по 14.02.1996 р. на посаді льотчика-інструктора, яке постановою ради Міністрів УРСР № 134 від 13.05.1989 р. перейменоване в Запорізьке авіаційне училище льотчиків ДТСААФ СРСР. Позивач 14.02.1996 року був звільнений за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України і з 29.02.1996 року отримує пенсію за вислугу років на підставі ст.ст. 53, 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення". ОСОБА_1 17.01.2009 р. звернувся до управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області з заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України від 17.11.1999 р. "Про внесення змін в деякі закони України" (1222-14) , але йому було відмовлено з тих підстав, що він набув пільговий стаж лише у ДТСААФ, а вказаний Закон (1222-14) поширюється на працівників із числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації. Позивач, не погоджуючись наведеними діями відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, послалися на ті обставини, що згідно пп."г" п.1 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, ст.ст.53.54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) льотно-інструкторський склад організацій ДТСААФ, відноситься до працівників льотно-випробувального складу цивільної авіації, тому має право на відповідне перерахування пенсії.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

За змістом частини 3 статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України" від 17 листопада 1999 року (1222-14) , працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою —третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.

Дія статті 53 поширюється на працівників із числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконували спеціальні роботи в польотах, котрі вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом (1788-12) згідно з пунктом 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону № 1222- XIV (1222-14) . Предметом регулювання зазначеної статті, як убачається з її назви, є розміри пенсій за вислугу років.

Згідно Переліку окремих категорій працівників авіації та льотно-випробного складу, які мають право на пенсію за вислугу років, установленої статтею 54 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на таку пенсію мають працівники льотного і льотно - випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, у яких вони зайняті, та що перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання положень статті 54 цього Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 липня 1992 року № 418 "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу" (418-92-п) .

Відповідно підпункту "г" пункту 1 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу затвердженого цією постановою, один рік роботи на посадах льотного складу в навчальних і спортивних авіаційних організаціях ДТСААФ рахується за півтора роки вислуги за умови виконання плану навчально - льотної підготовки, а при виконанні елементів складного або вищого пілотажу –за два роки вислуги.

У пунктах 1 і 2 затвердженого тією ж постановою Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, названо членів екіпажів повітряних суден та інших літальних апаратів, а також льотно-інструкторський склад.

Аналізуючи вищенаведені норми законів, зміст статті 53 Закону слід розуміти таким чином, що до осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, належать і члени екіпажів повітряних суден та інших літальних апаратів, льотно-інструкторський склад організацій ДТСААФ, Товариства сприяння обороні України.

Виходячи із встановлених судам попередніх інстанцій обставин справи, посади, які обіймав ОСОБА_1 до виходу на пенсію за вислугою років, підпадають під підстави для призначення йому такої пенсії відповідно до статті 54 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (у редакції Закону № 1222-XIV (1222-14) ) і перерахунку цієї пенсії у розмірі, встановленому частиною 3 статті 53 названого Закону.

Висновки судів першої та апеляційної інстанції, що на позивача при призначенні пенсії поширюється дія ст.ст.53,54 зазначеного Закону обґрунтовані, оскільки ОСОБА_1 працював на посадах, перелічених у цій нормі.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Вовчанського районного суду Харківської області від 31 березня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.