Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.,

при секретарі судового засідання Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Миколаївської області від 11.01.2007

та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2007

у справі № 15/236/05

за позовом відкритого акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"(далі –ВАТ "Миколаївська ТЕЦ")

до ДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача – Кузьміної Б.М.,

відповідача –Єрошкіної Л.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2004 № 0000252301/0 з мотивів його прийняття з порушенням чинного законодавства України.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Так, постановою Верховного Суду України від 05.04.2005 ухвалені у справі рішення попередніх інстанцій скасовано щодо визнання недійсним оспорюваного акта індивідуальної дії в частині визначення позивачеві завищеної суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6 367 грн. та передано справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції з мотивів помилкового виключення судами із сфери правового регулювання Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) спірних правовідносин, в яких ДПІ виступає як орган стягнення, з причин порушення відносно відповідача справи про банкрутство.

За наслідками нового розгляду справи постановою господарського суду Миколаївської області від 11.01.2007, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2007, позов задоволено частково; податкове повідомлення-рішення від 17.02.2004 № 0000252301/0 скасовано в частині зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2001 року на 749 грн., за липень 2001 року –на 614 грн. та за червень 2002 року на 1684 грн. В решті позову відмовлено. В основу названих судових актів покладено висновок судово-економічної експертизи у справі № 15/235/05, яким не підтверджено частину визначеної податковим органом суми завищення бюджетного відшкодування за оспорюваним податковим повідомленням-рішення.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить частково скасувати оскаржувані судові акти у справі та прийняти нове рішення про відмову у позові. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про відсутність у позивача на момент проведення перевірки податкових накладних та інших первинних документів, якими підтверджувалася правомірність включення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, тоді як висновки експерта, покладені в основу оспорюваних рішень, є недостовірними, позаяк здійснені без дослідження даних податкових декларацій позивача.

У запереченні на касаційну скаргу позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій та просить залишити ухвалу Одеського апеляційного господарського суду без змін, а скаргу –без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача по справі та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким ВАТ "Миколаївська ТЕЦ"визначено, зокрема, завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 6367 грн., було прийнято за наслідками проведення ДПІ планової комплексної документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2001 по 01.12.2003, оформленої актом від 13.02.2004 № 173/65/23-01/30083966, в ході якої було виявлено, зокрема, факт заниження позивачем податкового зобов’язання з ПДВ в червні 2001 року –на 2 189 грн., в липні 2001 року –на 2028 грн., в червні 2002 року –на 1973 грн., та завищення податкового кредиту у червні 2002 року на 177 грн.;

- висновком судово-економічної експертизи у справі № 15/235/05 було встановлено, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за червень 2001 року –не 1440 грн., за липень 2001 року –на 1414 грн. та за червень 2002 року –на 466 грн.;

- ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22.04.2002 порушено провадження у справі № 4/110 про банкрутство ВАТ "Миколаївська ТЕЦ", у зв’язку з чим ухвалою названого суду від 16.04.2002 було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, строк виконання яких настав до 22.04.2002.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(у редакції, що діяла на момент порушення справи про банкрутство ВАТ "Миколаївська ТЕЦ"мораторій на задоволення вимог кредиторів –це зупинення виконання боржником всіх вимог кредиторів за зобов'язаннями, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, включаючи вимоги за зобов'язаннями, що виникли після порушення справи, але згідно з цим Законом (2343-12) віднесені до вимог конкурсних кредиторів, а також зупинення будь-яких заходів, спрямованих на забезпечення примусового виконання таких вимог.

За змістом частини четвертої статті 12 названого Закону у тій самій редакції протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Системний аналіз змісту зазначених правових норм свідчить про те, що наведені приписи регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв’язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов’язання. Тобто дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, тоді як мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Як з’ясовано судовими інстанціями, ДПІ було визначено позивачеві суму завищення податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 6367 грн. за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням 17.02.2004, тобто після порушення справи про банкрутство ВАТ "Миколаївська ТЕЦ"та введення мораторію на задоволення вимог його кредиторів. Наведене виключає можливість віднесення відповідача за цими вимогами до конкурсних кредиторів, що свідчить про непоширення дії мораторію на податкове зобов’язання, яке є предметом даного спору.

Попередні судові інстанції мотивували рішення про часткове задоволення позову посиланням на висновок експерта, зроблений під час вирішення іншої справи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу"судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

В силу вимог частини першої статті 81 Кодексу адміністративного судочинства України експертиза призначається для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань.

Отже, метою проведення експертизи є роз’яснення питань, що виникають при вирішенні даної конкретної справи з причин необхідності встановлення в процесі здійснення судочинства таких фактів, дані про які вимагають спеціальних досліджень.

Таким чином, висновок експерта є особливим видом доказу лише для конкретної справи, в якій було призначено експертизу в порядку статті 81 цього Кодексу, що виключає можливість використання висновків судової експертизи в іншій справі. Тобто для іншої справи висновок судової експертизи може за певних обставин виступати лише одним із доказів, при цьому не набуваючи значення висновку експерта у розумінні статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України для такої іншої справи.

Відтак судами було помилково надано висновку судово-економічної експертизи, проведеної у справі № 15/235/05, доказової сили висновку експерта для даного спору, оскільки для цієї справи такий висновок є звичайним доказом. Однак оскільки податковим органом не подано будь-яких фактичних даних на спростування фактів, що підтверджується названим доказом, то слід погодитися з висновком судів щодо наявності документального підтвердження лише стосовно частини визначеної податковим органом суми завищення бюджетного відшкодування за оспорюваним податковим повідомленням-рішення.

З урахуванням викладеного підстав для скасування правильних по суті та обґрунтованих рішень у справі не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Миколаївської області від 11.01.2007 та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2007 у справі № 15/236/05 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.