Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ДПІ у Личаківському районі м. Львова на постанову Господарського суду Львівської області від 28.09.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2007 року по справі № 5/1066-19/184А за позовом Дочірнього підприємства "Укрпродторг"ТОВ "ХоСаРо"до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Львівської області від 28.09.2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2007 року, позовні вимоги Дочірнього підприємства "Укрпродторг"ТОВ "ХоСаРо" до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень –задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 19.02.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 20.05.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Личаківському районі м. Львова просить скасувати судові рішення та постановити нову –про відмову в позові посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення –без змін з огляду на наступне.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанції було встановлено, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0002432300/0/16511/23-0 від 21.09.2005р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по ПДВ за лютий 2004 року на суму 6148 грн.; № 0002422300/0/16512/23-0 від 21.02.2005р., яким визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 46701 грн. та № 0002412300/0/16513/23-0 від 21.09.2005р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 4847,30 грн. стали результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП "Укрпродторг"ТОВ "ХоСаРо"за період з 01.01.2004р. по 31.03.2005р., результати якої були закріплені в акті №251/23-1/20776642 від 07.09.2005 р.

В зазначеному акті відповідач вказує про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"(товариством занижено податок на прибуток за 2004р. у розмірі 3359,66 грн.), п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, 7.4.5, п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(завищено суму бюджетного відшкодування на суму 6147,54 грн. та занижено податок на додану вартість за 2004р. на суму 31134,67 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ХоСаРо"є засновником ДП "Укрпродторг"ТОВ "ХоСаРо"та відповідно до вимог п.1.26 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств'є пов’язаною особою з позивачем.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"встановлено, що доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов’язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Звичайною ціною згідно з п.п.1.20.1, п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 зазначеного Закону, вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна –це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємна незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності –однорідних) товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов’язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об’єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності –однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов’язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов’язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Підставою для винесення оскаржуваних повідомлень-рішень, якими позивачу донараховано податок на прибуток в сумі 3359,66 грн. та податку на додану вартість в сумі 2687,57 грн. відповідач вважає здійснення товариством реалізації товарів за цінами, що є нижчими порівняно із тими, за якими було здійснено реалізацію аналогічного товару третім особам. Дані про таку різницю в цінах наведено на сторінках 7-9 акта перевірки.

При цьому податковим органом не було визначено рівня звичайних ринкових цін на товар, що реалізовувався у відповідний період позивачем, не проаналізовано проведені операції продажу товарів, зокрема щодо обставин, які впливають на формування реалізаційної ціни відповідно до положень п.п.1.20.1 та п.п.1.20.2 п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

На підставі видаткових накладних, по яких здійснювалася поставка товару для ТОВ "ХоСаРо"та пояснень представника позивача судами було встановлено, що вартість однієї партії товару для ТОВ "ХоСаРо"перевищувала 14-15 тисяч грн. та по асортименту містила 10 та більше позицій. Наведеним способом і було здійснено формування реалізаційної ціни. При цьому об’єми партії аналогічної продукції для контрагентів, які зазначені в акті перевірки та яким було реалізовано таку продукцію є значно меншими ніж для ТОВ "ХоСаРо".

Судами також було встановлено факт невідповідності даних таблиці, наведеної в акті перевірки дійсним об’ємам партій товару, що були поставлені контрагентам позивача, про що свідчать копії видаткових документів, які також підтверджують факт реалізації аналогічного товару третім особам за цінами, які були такими ж, як і реалізаційна ціна товару для ТОВ "ХоСаРо", або й нижча за неї.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Надані під час перевірки та судового розгляду документи: декларації зі сплати ПДВ, товаро транспортні накладні, договори на придбання товару, книги обліку придбання товарів, банківські виписки та податкові накладні підтверджують правомірність формування товариством податкового кредиту спірного періоду.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. На підставі п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 цього Закону відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України підлягає сума, яка при її визначенні, згідно з п.п.7.7.1 має від’ємне значення.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо недоведеності відповідачем факту порушення товариством вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, 7.4.5, п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"та правильно визнали такими, що не відповідають вимогам законодавства спірні податкові повідомлення-рішення № 0002432300/0/16511/23-0 від 21.09.2005р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по ПДВ за лютий 2004 року на суму 6148 грн.; № 0002422300/0/16512/23-0 від 21.02.2005р., яким визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 46701 грн. та № 0002412300/0/16513/23-0 від 21.09.2005р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 4847,30 грн.

Відповідно до частина 1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 211, 222, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ДПІ у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, постанову Господарського суду Львівської області від 28.09.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2007 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.